Гольф-клуб як атрибутика столичного міста

Із запитанням про те, як іде робота над створенням гольф- клубу, «День» звернувся до Павла Кривоноса, який очолює дирекцію Київської міськадміністрації з обслуговування іноземних представництв.

— Павле Олександровичу, чому саме гольф? Для України це доволі маловідоме явище.

— Усі столиці світу мають гольф-клуби. Це так само природно, як природно те, що кожна сім'я має сьогодні телевізор чи холодильник. Гольф- клуб — це атрибутика столичного міста й держави, це спосіб життя. У гольф на Заході здебільшого грають люди надто впливові й заможні. Під час гри ведуться серйозні розмови, після яких укладаються угоди. Цікаво, що в такий спосіб можна досягти кращого результату, ніж за столом переговорів. Ідею про створення гольф-клубу ми почали виношувати ще понад 6 років тому. Вивчали досвід у Москві, були в інших столицях світу й підготували десятки варіантів цього проекту для Києва.

— Цікаво, яке місце обрано для гольфового поля?

— Ми показали своїм норвезьким партнерам — а це дуже досвідчені фахівці — кілька варіантів. Не варто говорити, що Київ має багатющі для цього можливості. Привозимо інвестора на один майданчик — ідеально, приїжджаємо на інший — ще краще, на третій — прекрасно! А коли показали місце в урочищі Оболонь — наші партнери були просто в захваті. За ландшафтом рівних цьому майданчику (за оцінкою інвесторів) в Європі немає. Там — реліктовий дубовий гай, Дніпро, мальовничі рельєфні западини. І все це — у межах міста. Майданчик відповідає всім міжнародним стандартам.

— Наскільки виявилася готовою громадська думка киян сприйняти новий вид спорту?

— Коли ми почали виходити з ідеєю про створення гольф- клубу, а це 127 га землі, то деякі депутати міськради обурилися: «Як це? Забрати землю в киян і віддати таке поле грошовитим буржуям?» А ми їм доводили: «Вибачте, сьогодні до тієї місцини, яку ми запланували під гольф-поле, навіть ніяк дістатися — з одного боку прилягає кіностудія ім. Довженка, з другого — занедбаний клапоть землі, де збираються бомжі». І хоча ця ділянка жодним чином не була задіяна й ніхто ні копійки за неї ніколи не платив, все ж знайшлося немало противників створення там гольф-поля. Чому? Бо в цілому кияни дуже погано обізнані з гольфом. Натомість вважали, що ми пропонуємо якусь нісенітницю, забаганку. Мовляв, ділянку слід народу віддати, щоб пляжі були. Але стільки пляжів, як у Києві, не має жодна столиця світу. Взяти хоча б Труханів острів! Тобто, ми нічого ні в кого не відбираємо. Сам проект потребує дуже багато коштів. І територія стане не гіршою, а набагато кращою, ніж була.

— І міська казна матиме зиск?

— Звичайно, але хотів би зауважити, що ми не будуємо якийсь супер-маркет чи гаражі. Наш проект — це інвестиція. Треба рахувати не лише те, що власне дасть гольф-поле, а й те, що люди, які прилітатимуть до Києва із-за кордону грати в гольф, замовлятимуть мiсця в готелях, залишатимуть гроші в кафе, в сувенірних крамницях. А якась частина коштів, звісно, потраплятиме до міського бюджету від орендної плати землі й від діяльності клубу. Окрім того, наш норвезький інвестор планує всі свої прибутки вкладати як наступну інвестицію в інші об'єкти в Україні.

— А чому ви надали перевагу співробітництву саме з норвежця ми?

— У Норвегії дуже багато гольф-клубів, і кліматичні умови подібні до наших. Наш партнер- інвестор залучив до проекту висококласних фахівців із гольфу і з Австрії, і з Великої Британії, і зі Сполучених Штатів.

— В Україні, мабуть, поки що немає власних майстрів із гольфу?

— За нашим анкетуванням — є! Принаймні багато-хто хотів би грати в гольф. Хтось був за кордоном, спробував і хотів би продовжувати. Атрибутика для гольфу в магазинах уже продається, але умов для гри, на жаль, немає.

— Скільки буде лунок на київському полі?

— Всього 18. А першу чергу — це вже цього року — готують на 9. Там будуть і тенісні корти, і котеджі, і бари, і ресторан — все необхідне для дозвілля. Можна буде взяти автомобіль на прокат. Створюється прекрасний ландшафтний парк. А далі на черзі — невеличкий готель.

— А хто буде основними відвідувачами?

— Дипломати. З першого дня свого приїзду до Києва вони запитували про гольф-клуб. Наше анкетування підтвердило: це їхній спосіб життя. Їм треба десь проводити переговори, зустрічати гостей. Ми плануємо також побудувати тренувальні майданчики і для дітей. Тут нам став у пригоді прекрасний досвід наших російських колег. Коли в Москві було створено перший гольф-клуб, місцеве населення й адміністрація, до речі, спочатку теж були проти, думали, що приїдуть якісь люди із сокирами, вирубають ліс, знищать всю природу. Але клуб набрав на тренування неблагополучних дітей і виплекав із них велику надію Росії в цьому виді спорту. У Києві ми створимо показовий гольф-клуб і також залучимо дітей. Українські діти знатимуть про гольф не лише з телепередач або з книжок. Людмила ГУМЕНЮК, Петро МАРУСЕНКО, «День»

 ДОВIДКА «Дня»