ГОЛОС ІЗ FACEBOOK

Андрій Курков:

— Пане Лук’яненко, говорять, що ви — письменник-фантаст. Дивно, що вашої фантазії бракує, щоб зрозуміти небажання українського народу жити в системі тотальної корупції і неграмотної влади, яка залишила на згадку про себе розграбовану країну і повний нуль грошей на рахунку Державної скарбниці.

Оцінюючи ступінь вашої стурбованості подіями в Україні, буду радий у майбутньому прочитати ваш біографічний роман, присвячений долі вашого колеги-письменника Віктора Януковича. Якщо він дістанеться до Росії, ви повинні обов’язково потоваришувати з ним і тоді він вам розповість дуже багато фантастично цікавих деталей свого життя і діяльності.

Два фантасти такого рівня, як ви і він, не зможуть не подружитися! Він, до речі, зможе вам підказати ще пару прізвищ поетів і письменників, яких варто було б заборонити до видання в Російській Федерації.

Ян Валетов:

— Шановні російські фантасти! Скажіть мені, що вам до того, що Україна хоче вступити в асоціацію з ЄС? Я розумію, що ви захищаєте свій затишний ламповий куточок, де ви — гуру, автори популярних книжок і сценаристи серіалів для Першого каналу. І я б виправдав вас, якби йшлося про булку з маслом — усім потрібно їсти й пити! Але, боюся, що ви щирі в своєму прагненні зробити нашу країну подібністю вашої. І це по-справжньому мене лякає. Я дуже любив Росію, її культуру, її мову. Я — носій цієї мови і ніколи не стану писати іншою. Я живу в російськомовному місті, моя родина говорить російською. Але я, моя родина, мої друзі володіємо українською мовою, читаємо, спілкуємося, дивимося фільми і передачі українською, загалом, не акцентуючи уваги на мові. У нас немає з цим проблем. Пане Лук’яненко, Ви постійно присутні в нашому медійному просторі. Адже українські читачі люблять ваші книги і цінують ваш письменницький талант. Але роль письменника фантастичних романів стала вам нецікава, захотілося іншої слави. І ви вирішили, що досить мудрі і інтелектуальні, щоб повчати цілий народ, як йому жити. Похвально для письменника легкого жанру, але чи маєте ви на це моральне право? У вас було багато шанувальників серед українських любителів фантастики. І, як я розумію, багато друзів в Україні. Вважаю, що після висловленої вами позиції їхня кількість зменшиться, хоча я особисто не вважаю за правильне розглядати людські якості разом з письменницькими талантами. Ви в подіях у Києві побачили лише натовп, який казиться, а люди на вулицях гинули за свободу від бандитів і свої ідеали. Знаєте, там було повно російськомовних — учених, студентів, підприємців. Російськомовних українських патріотів, яких не змогли зупинити ні кулі снайперів, ні «беркутівські» палиці, ні водомети. Ви збираєтеся заважати нашим авторам публікуватися в російських видавництвах — ваше право. Маю сумнів, що будь-який із нормальних видавців прислухається до таких порад, але спробуйте. Ви не хочете бачити нас на конвентах у Росії? Застосуєте весь свій вплив на те, щоб нас туди не запрошували. Адже саме ваша думка, як з’ясувалося, повинна формувати не лише читацькі інтереси, видавничі вигоди і пріоритети спілкування у фендомі, але й внутрішню політику такої країни, як Україна. Таким гігантам думки, як ви — підвладне все! Та й у боротьбі за читачів і ринок — непоганий прийом! А я хочу вам подякувати за те, що ваш уряд і ви — вірні бійці ідеологічного фронту — зробили для зростання самосвідомості в моїй країні більше, ніж найзапекліші націоналісти. Ви любите Росію і вихваляєте її достоїнства — це добре. Погано те, що для вас любити свою країну — це означає намагатися принизити країну іншу. Мені здається, що це негідно письменника і людини.