«Голос...», що об’єднує країну

«Нас дивляться 12 мільйонів людей», «за наших співаків голосують глядачі з України, Європи, США, Канади, Ізраїлю та Азії», — так говорили ведучі проекту «Голос країни» Ольга Фреймут та Юрій Горбунов під час недільної трансляції суперфіналу співочого шоу. Соцмережі в цей час також «штормило» — свої думки і селфі публікували тисячі людей, в тому числі й тренери проекту, із хештегом #?goloskrainy?. Найяскравіші фото показали у прямому ефірі на всю країну на величезному мультимедійному екрані, який містився позаду сцени. Загалом атмосфера взаєморозуміння і об’єднання пронизувала кожен елемент шоу — від виступів співаків на сцені до їхнього «закадрового» спілкування. Цю ж тенденцію засвідчило і голосування глядачів, які з чотирьох суперфіналістів — Євгена Толочного, Андрія Лучанка, Тетяни Решетняк та Антона Копитіна — обрали «Голосом країни» останнього, співака з Донбасу. В п’ятому сезоні проект каналу «1+1» переріс межі телевізійного жанру талант-шоу і став соціально-інтегрованим проектом творення сучасної популярної української культури.

«Цього року «Голос...» — найкращий з усіх п’яти сезонів», — написав на своїй «фейсбук»-сторінці генеральный директор 1+1 media Олександр Ткаченко. І справді, проект підготував багато сюрпризів для своїх глядачів. Перша разюча зміна — повністю український репертуар учасників із вкрапленням світових хітів. Коли під час суперфіналу учасник команди Тіни Кароль багатодітний батько, донеччанин співає у вишиванці «Два кольори мої» або пісню «Материнська любов» під відеоряд його дружини з немовлям на руках, — телевізійну аудиторію програми це проймає стовідсотково. Або коли транслюються кадри історії Андрія Лучанка з команди Святослава Вакарчука — хлопець давно хотів піти на кастинг «Голосу країни», але у кінці 2013 року вирішив, що його місце — на Майдані, він був у числі перших 30 студентів, які вийшли виборювати право на майбутнє своєї країни. Його репертуар (від Counting stars до «Черемшини») і манера виступів показали весь спектр молодого таланту — від народних співочих коренів до транскордонного музичного світобачення. «Це європейське шоу, і ти по-європейськи заспівав», — сказав про іншого учасника — Євгена Толочного — його музичний тренер Олександр Пономарьов. І українському телеглядачеві також важливо навчитися бачити не лише наше рідне теперішнє, а й своє європейське майбутнє, яке уособлюють ці молоді таланти.

ФОТО НАДАНО ПРЕС-СЛУЖБОЮ ТЕЛЕКАНАЛУ «1+1»

Ще один вдалий хід «Голосу...» — популяризація українських композиторів. Учасниця команди Потапа Тетяна Решетняк виконала пісню «Свіча», музику до якої написав народний артист України, легендарний Мирослав Скорик, який, до речі, був присутній на суперфіналі. Продюсери шоу і тренер ризикнули і випустили в ефір пісню, в якій в тому числі є слова про Голодомор. Для розважального проекту — це великий ризик, але для національного, яким вповні стає «Голос країни», — це великий крок уперед. Здивував і сам Потап, який заспівав дуетом із Тетяною «Минає день, минає ніч»... українською, і прекрасно, глибоко і проникливо звучав його голос. Проте найбільше схвилював глядачів момент перед визначенням переможця «Голосу...». Ще до оголошення результатів Тіна Кароль подарувала родині Антона Копитіна, який втратив своє житло через сьогоднішню війну на Донбасі, ключі від квартири у Києві!.. І всі ці зміни у проекті — починаючи від стосунків між тренерами і співаками і закінчуючи зміною формату і акцентів всього шоу — засвідчують: «Голос країни» стає майданчиком для національного об’єднання через українську музику, «зведенням мостів» між регіонами і людьми, проектом, де гуманізм виходить на поверхню.

КОМЕНТАР

«ГОЛОС КРАЇНИ» ЯК МАРКЕР

Вікторія ЛЕЗIНА-МАСЛЯНА, генпродюсер «1+1 продакшн»:

— На чому було зроблено акценти і з чим пов'язана українізація учасників?

— Я б не сказала, що змінився формат «Голосу...», швидше, ми тільки цього року до кінця усвідомили, що насправді означає цей проект у межах країни. «Голос країни» є певним маркером. Він багато в чому визначає не тільки культурні переваги українців, але й те, куди ми хочемо йти далі і до чого прагнемо. І вчорашня перемога в «Голосі...» тому підтвердження. З музичної точки зору зміни відбуваються поступово, маленькими кроками... У мене є абсолютно чітке переконання, що найближчі 10 років у нас однозначно зміниться музичний смак, і те, що ми називаємо «шароварщиною», те, чого ми соромимося, піде безповоротно. Так само, як пішли шаблонні, грубі сценарні прийоми, які вже не сприймають наші глядачі. Вони чітко відчувають, коли ми з ними щирі, а коли ні. І ось у «Голосі...» вони цю щиру інтонацію відчули. Я дуже вдячна за цю довіру, бо, коли ми з командою робили цей проект, кожна секунда - будь-якого матеріалу, пісні, сюжету, ситуації - все це йшло від душі.

Місія проекту настільки важлива, що мені навіть складно передати її словами. Я вдячна всім тренерам за їхній величезний внесок у наш проект, у нове покоління українських артистів, музикантів. Святославу Вакарчуку, який взяв за руку просто талановитих хлопців і показав їм, як треба відчувати і любити музику, йти з нею по життю. Потапу - за те, що зробив проект ще більш яскравим, за його експерименти і почуття гумору, Олександру Пономарьову - за високі музичні стандарти. Що стосується Тіни, то її колосальна підтримка Антона - це те, що насправді вище будь-яких слів. І я б дуже хотіла, щоб її приклад став уроком для всіх нас. Адже вона показала, що такі хлопці, як Антон, не з власної вини опинилися в складній ситуації, вірили, що в цьому світі все-таки існує добро. І я неймовірно вдячна їй за урок добра, який вона нам дала на «Голосі...». Це показує, що цей проект не тільки про музику, а й про любов, турботу і підтримку, про допомогу тим, кому вона справді потрібна.