...I мальви з-під Лесиного вікна

Валерій Мельник, журналіст із Луцька, власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр», фотограф-анімаліст представив землякам свою нову фотовиставку, яка відкриває ще незвідані куточки рідного краю.

На знімках, які виставлені у приміщенні редакції обласної газети «Волинь-нова», — звичайна волинська природа. Але тільки око фотомайстра і людини, котра  дуже любить рідний край, може підмітити деталі, які зроблять знімок не просто відображенням конкретного місця «десь на Волині». Як ось ці дивовижної краси мальви, неодмінний атрибут квітника у кожної волинської господині. Валерій зняв їх у селі Колодяжне, на території Меморіального музею Лесі Українки. Як і понад сто років тому, ці мальви квітують на тому самому місці: під вікном так званого білого будиночка, в якому мешкала Леся, і у якому рідні облаштували їй своєрідний солярій, щоб вона вигрівала своє змучене хворобами тіло під щирим волинським сонцем. Ті ж самі промені падали і на мальви під вікном її кімнати. Їх роками дбайливо вирощують тут же працівники Меморіального музею, щоб і такими деталями підкреслити автентику цього дорогого для кожного волинянина місця.

Загалом же фотовиставка — це своєрідна екскурсія у світ первісної природи, у ті місця, яких уже, на жаль, небагато у світі. І дякувати Богу, що Волинь він обдарував ними щедро. Ось знімок «Останнє тепло»: за такими зйомками, а ще — набратися енергії і благодаті від рідної землі, Валерій щороку виїжджає за кілька десятків кілометрів від Луцька. У село Кричевичі, що у Маневицькому районі. Каже, тут — найкрасивіший березняк на Волині і найсмачніший навесні березовий сік... У те ж, що на Волині можуть виростати справжні гриби-велетні, не одразу повірять і досвідчені грибники. Бо «правдивий гриб» (так у нас називають білі), який заважив понад 800 (!) грамів, знайшли після полювання у лісах на Старовижівщині. Він, каже Валерій, абсолютно без ГМО, не «чорнобильський», бо так зійшлися тут природні та генетичні умови, а ще й абсолютно не червивий.

Особливістю фотовиставки є те, що можемо побачити багатьох представників фауни, які занесені не тільки у Червону книгу України, а й у Червоні книги міжнародних спілок охорони природи і природних ресурсів. Унікальними ж є знімки диких качок, навряд чи комусь ще в Україні вдалося це зробити, бо треба, як кажуть, знати місця, вчасно до них підкрастися, не сполохати. Дика качка висиджує яйця, а ось момент, коли дике каченя вилуплюється з гнізда... Де зроблено такі знімки, — таємниця, заради того, щоб цікаві люди не порушували природну тишу і не створювали фактору шуму, який для природи шкідливіший, ніж полювання та браконьєрство разом узяті.