Iкона Божої Матері Нікопеї для Української греко-католицької церкви
Легендарний образ чудотворної візантійської ікони, вперше відтворений у слов’янському світі, піднесено в дарунок Верховному архієпископу УГКЦ кардиналу Любомиру Гузару.
Історія ікони Богоматері Нікопеї (Звитяжної) — одна з найбільш захоплюючих серед численних священних для християн образів. На цій візантійській іконі Х століття зображено досить рідкісний іконописний сюжет: Марія тримає Божественне немовля перед собою подібно до щита. Нікопея шанувалася як ікона чудотворна, що охороняє народ та державність, і була іконою візантійських василевсів. Імператор Іоанн Комнін навіть прикрасив цим образом свою тріумфальну колісницю. А 1204 року, після четвертого хрестового походу, Нікопею було захоплено дожем Венеції і доставлено до гордого міста-республіки. Там вона стала одним зі скарбів прекрасної базиліки св. Марка, знаходячись в окремій бічній капелі, ліворуч від урни з останками апостола-євангеліста. Саме відтоді Матір Божа Нікопея зникла з поля зору східноєвропейських християн, а незабаром на віки знайшла притулок за спеціальним кіотом, що робив недоступним її огляд для віруючих.
Ще на початку ХХ століття істинний лик Святої Матері Божої Нікопеї залишався абсолютно невідомим у світі. Дослідники релігійного мистецтва відтворювали у своїх наукових працях тільки приблизні описи ікони і зображення, створені за цими описами, що, як виявилося, майже нічого спільного не мали з цією іконою. У відомій у православному світі академічній праці «Іконографія Божої Матері», виданій 1911 року, санкт-петербургський професор Кондаков писав: «Знамениту Мадонну Нікопею, (…) як відомо, закрито, починаючи від голови Немовляти, особливою завісою, і тому вона залишається невідомою в точності з боку своєї композиції».
Нове народження Нікопеї для світу відбулося в 70-х роках, після Другого Ватиканського собору, що реформував багато положень і догматів католицької церкви, зокрема щодо пам’яток світової культури. Оновлені ідеологічні підходи і технічний прогрес у питаннях зберігання і реставрації шедеврів стародавнього мистецтва дозволили відкрити ікону Матері Божої Нікопеї поглядам віруючих і критиків. Нікопея, проте, залишається не дуже доступною дозвільним туристам — вхід до капели собору св. Марка, де вона покоїться на окремому олтарі, дозволено тільки для молитви.
Цією можливістю скористалася влітку нинішнього року авторитетний київський мистецтвознавець Наталя Смирнова, яка здійснила паломництво до мощів святого апостола-євангеліста Марка, скориставшись своїм перебуванням на інавгурації 49-ї Венеціанської бієннале. Крім того, вона зібрала докладну ілюстративну і технічну інформацію про унікальну ікону для свого чоловіка, одного з провідних іконописців Східної Європи Юрія Нікiтіна. Іконописом і релігійним живописом він займається майже 20 років; фрески та ікони, що належать пензлю Нікiтіна, прикрашають храми в Україні, Росії і Грузії, а також приватні колекції у Франції, Польщі, Литві й Хорватії. 1990 року, коли в нас ще мало хто знав, що означає слово «бієннале», художник уперше представляв Україну на IV бієннале сакрального живопису в польському Гожові. І він натхненно взявся за роботу над образом Матері Божої Нікопеї.
Робота розпочалася наступного дня після пишної літургії візантійського обряду, що правилася в присутності Папи Римського Iвана Павла II на стадіоні «Чайка» Верховним архієпископом УГКЦ кардиналом Любомиром Гузаром. Художник, який був присутній на богослужінні і надихнувся ним, відтворюючи прославлений і таємничий образ Святої Матері Божої Нікопеї, мріяв передати його в дарунок саме греко-католицькій церкві.
Це бажання підтримало PR- агентство «Практик», що займається елітарними некомерційними культурними проектами. За люб’язного сприяння секретаря Найблаженнішого владики Любомира Гузара — панотця Олекси Петріва, Його Еміненція дав аудієнцію керівництву агентства і самому художнику. На ній український список (так у церковній літературі називається канонічне повторення іконописного образу) Матері Божої Нікопеї було піднесено кардиналу в дарунок, і він одержав його пастирське благословення.
