Iнтелектуали й аристократи

Для тих, хто обожнює чотириногих друзів та не втрачає нагоди «себе показати та на інших подивитися», минулі вихідні були по-справжньому святкові. Такої різношерстої у прямому розумінні публіки в Національному комплексі «Експоцентр-Україна» доводиться бачити не часто. На Міжнародній виставці собак усіх порід «Кубок мера Києва- 2004» та «Україна-2004» продемонструвати себе змогли близько трьох тисяч собак 125 порід з України, Росії, Білорусі, Чехії, Словаччини, Італії, Угорщини, Фінляндії тощо. А оцінювати собачі принади довелося 29 суддям з Німеччини, Франції, Румунії, Польщі, Хорватії, Португалії, Австрії, Ізраїлю та Таїланду.

На перший погляд, могло здатися, що кого-кого, а псів ця виставка найменше обходила, на відміну від хазяїв, що мали доволі знервовані обличчя. Попід «подіуму» різнокаліберні чотириногі улюбленці переважно дрімали. Проте організатори виставки запевнили, що спортивний азарт існує й у псів.

Як відомо, таке поняття, як мода, впливає й на вибір чотириногого улюбленця. Як сказала керівник прес-служби Кінологічної спілки України Олена Сергєєва, довгий час були популярними такі робочі породи собак, як ротвейлер. «Це справді дуже якісні в усіх смислах собаки, що мають свою історію розведення в Німеччині. Там вони працюють в рятувальних службах, службах МВС», — розповідає О. Сергєєва. Проте останніми роками в усьому світі й в Україні, зокрема, простежується інша тенденція — дедалі більше популярними стають собачки декоративних порід. Люди починають заводити їх просто для задоволення. Модними є тварини типу пікенес, памеланський шпіц, лабрадор; дехто, як правило, жінки, обожнюють так званих кишенькових собачок. Разом з тим, за словами Олени Сергєєвої, по кількості тварин, зареєстрованих у спілці, все ж таки лідирують німецькі вівчарки. «Нас це дуже радує: незважаючи на те, що це робочий собака, він не агресивний, може жити в будь-якому середовищі та вважається однією з найінтелектуальніших порід». Щодо ексклюзивних порід, то в Україні є такі, що зустрічаються в одному, двох екземплярах. Цього разу у виставці вперше брала участь португальський водяний собака (навіть працівники виставки її ніколи не бачили), а із Запоріжжя привезли південно-африканського бурбуля: «Це величезна тварина, що по структурі нагадує бульмастифа і ротвейлера. Але, незважаючи на розміри, хазяїн розповідає, що це дуже спокійна, добра і врівноважена, як слоненя, тварина», — говорить О. Сергєєва. А ось єдиною породою, яка вважається національною в Україні, хоча як це парадоксально, є південно-російська вівчарка, виведена на півдні України.

Щодо престижності тих чи інших собак, то, виявляється, на ціну впливає не стільки порода, скільки приналежність до аристократичного імені. «Зрозуміло, що популярний йорк дорожче за кокера, — розповідає Олена Сергєєва, — проте тут є ще такий фактор як титулованість. Якщо це робоча собака і його батьки, так би мовити, з «робочого класу» (участь у спортивних і службових змаганнях), то титули батьків відображаються на ціні цуценяти. Собака однієї породи може мати абсолютно різну вартість». Був навіть такий приклад: один чоловік з України придбав у Німеччині ротвейлера, причому не молодого, за 60 тисяч доларів, бо цей пес там отримав величезну кількість титулів.