Кіно загального вжитку

Мабуть, правильно було б називати фільм Гері Росса «8 подруг Оушен», бо в англійській назві Ocean’s 8 мається на увазі не герой Джорджа Клуні, а молодша сестра Денні — Деббі Оушен, котра в зав’язці історії виходить із в’язниці на умовах дострокового звільнення. Вона відсиділа п’ять років і вісім місяців, бо її підставив партнер — нечистий на руку галерист Клод Беккер. Увесь цей час вона розробляла план пограбування, а насправді помсти. Оголошена мета — діамантове намисто Картьє вартістю в 150 мільйонів доларів на шиї знаменитості Дафни Клюгер. Через три з половиною тижні вона з’явиться в ньому на щорічному благодійному балу в знаменитому нью-йоркському «Метрополітен-музеї». До ризикованої затії Деббі залучає ще сім найкращих спеціалісток у різних сферах зі своєю подругою Лу Міллер включно.

Гері Росс починав 1988 року як сценарист зворушливої комедії з Томом Хенксом «Великий», через десять років одержав три номінації на «Оскар» з оригінальною стрічкою «Плезантвіль» (сучасні герої раптом потрапили у світ консервативного чорно-білого серіалу); 2012-го зірвав касовий джек-пот із підлітковим блокбастером «Голодні ігри». Одним словом, із класу міцних середняків. Відкриттів не робить, але знає, як розважити глядача й уміє працювати з зірками. Саме те, що й треба в даному разі.

Феміністичним фільмам у Голлівуді не дуже щастить. Два найамбітніших проекти останнього часу — жіноча версія «Мисливців на привидів» (2016) і «Диво-жінка» (2017) за однойменним коміксом компанії DC — обернулися провалами. Росс і продюсери не стали видумувати нічого нового. Зробили авантюрну комедію точнісінько за лекалами «Оушена». Звісно, з деякими стилістичними поправками. Кількість гламурних суконь, прикрас і взуття в інтер’єрах різного ступеня розкішності включно з «Метрополітеном» тут цілком відповідна. Сандра Буллок грає Деббі Оушен, Кейт Бланшетт — Лу Міллер, Хелена Бонем Картер — модельєрку Роуз Вайл, Сара Полсон — контрабандистку Теммі, Енн Хетевей — Дафну Клюгер, співачка й акторка Ріанна — хакерку Дев’ятку. Роль поганця Клода Беккера дісталася Річарду Армітіджу.

Надмірної тисняви зірки на екрані не створюють. Кожній дістається свій типаж, своя лінії поведінки і своя функція в інтризі. Остання теж сконструйована в дусі «Оушенів»: продуманий багатоходовий план, наростаюче напруження під час балу, несподіваний поворот із залученням нових гравців, коли виявляється, що нам до того розповідали зовсім інакшу історію. Все за рецептами, без жодних відхилень.

Так, кіно вийшло неглибоке. Але й не провальне. Трохи посміятися, трохи похвилюватися. На один сезон.

Наступного разу все ж хотілося б чогось оригінальнішого.