Коштовна необхідність

У 2007-му людство використало річний відновлювальний обсяг ресурсів уже 6 жовтня. Згідно з британськими дослідженнями 2006 року, впродовж чотирьох років споживання одягу зросло на третину. Автоматичне прання і сушка споживають до 82% всієї енергії, яку забирає продукт за весь свій життєвий цикл (від виробництва до використання), при тому лише 10% брудної білизни насправді брудні. Але якщо звичайну футболку прати за температури 60 градусів, сушити в автоматичній сушарці й прасувати, то за свій життєвий цикл вона спровокує викиди в атмосферу 4-х кг вуглекислого газу. Вирощування бавовни — найбільш хімічно насичена галузь сільського господарства. Бавовна займає лише 2,5% грунту, але на її якісне вирощення витрачають до 11% хімікатів, застосовуваних у світі.

Ця інформація — чи не найважливіша частина експозиції «Екошик». Власне, принцип формування тут дуже простий: у ЦСМ представлений одяг від 14 шведських дизайнерів і модних компаній, які підтримують і пропагують раціональне ставлення до моди. Вони використовують екологічні тканини, гарантують дотримання екостандартів і умов чесної праці на своїх виробництвах, дбають про зменшення шкідливих викидів при транспортуванні, і при всьому тому не жертвують власне модою. Виявляється, є чітке міжнародне екологічне маркування, яке виробник (звівши до мінімуму споживання води і хімікатів, використовуючи вторинну сировину) може заслужити після прискіпливого моніторингу з боку відповідних організацій; на таких саме суворих умовах надається маркування «Справедлива торгівля» — це означає, що постачальник сировини отримав за свій продукт мінімальну необхідну ціну і що працівники отримали мінімальну офіційну заробітну платню, визначену в їхній країні. Одне слово — високоморальний бізнес, хоч як би парадоксально це звучало. Відповідно, «Екошик» складають зразки одягу означених компаній і плакати з текстами на кшталт вищенаведених.

Щодо одягу, то тут нема таких екстравагантних, експериментальних фасонів, котрі можна побачити по Fashion TV, це стримана стилістика, при тому дійсно елегантна й цікава — ці речі хочеться носити. З ідеологією картина більш суперечлива. Окрім констатації сумного стану довкілля, в ЦСМ також пропонуються певні рецепти подолання кризи. Наприклад, концепція «повільної моди»: купуючи одяг, думати на перспективу, тобто купувати те, що існуватиме довго — і в сенсі моди, і в сенсі якості. Купувати одяг у магазинах секонд-хенду чи мінятися одягом з друзями — мовляв, це і оновлення гардеробу, і зменшення шкідливих впливів на довкілля. Купувати одяг екологічних марок та продукцію соціально відповідальних компаній — хоча такий продукт із великою ймовірністю буде відчутно дорожчим за «брудний».

Звичайно, ці заклики складно оскаржити. Сучасне екологічне життя базується на свідомому обмеженні споживання. Однак звідси випливає ще й інший парадокс: розкіш бути екологічними можуть собі дозволити дійсно заможні, розвинені країни: ми ж дуже часто бували «зеленими» мимоволі. Більшість українців ще надто добре пам’ятає, коли майже всі змушені були одягатися в секонд-хендах, прати руками, багаторазово перешивати і латати старий одяг, роками ходити у одних і тих самих джинсах тощо. І це — без будь-якої «зеленої» ідеології, без суспільних кампаній за чистоту довкілля. Слід також додати, що за «зелену» економіку треба дорого платити — та ж вітрова енергетика є цілковито дотаційною, хоча й переваги від заощадження ресурсів теж очевидні. А втім, обговорення питання на рівні — «зелені» тому що багаті чи заможні, оскільки не забувають про природу — за продуктивністю нагадуватиме давній диспут про першість курки чи яйця. Мабуть, суспільство, яке по-справжньому прагнутиме до добробуту і процвітання, дбатиме і про довкілля. Перевірено: тоталітарним режимам байдуже і до власних громадян, і до води, яку вони п’ють, і до повітря, яким вони дихають; свіжий приклад — радянська влада, котра оком не зморгнувши будувала катастрофічно шкідливі виробництва прямо в межах міст, понівечивши таким чином Дніпропетровськ, Запоріжжя, Донецьк — перелік може бути довгим.

Маємо шанс зрештою стати водночас і демократичними, і екологічними, і модними, і заможними — як шведи. Варто лише по-справжньому захотіти. А як це зробити конкретно — вже, мабуть, тема для окремої статті.