Крим Василя Гуріна

18 березня виповнилося 75 років народному художникові України, дійсному членові АН України, академіку Академії мистецтв України Василю Івановичу Гуріну.

В. Гурін народився 1939 р. в степовому селищі Криму Першотравневе. Його першим вчителем малювання був В.С. Вознесенський, що навчався деякий час у Кримському художньому училища ім. Самокиша й закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури ім. І. Є. Репіна за фахом мистецтвознавство. Саме він помітив художні здібності хлопчика і наполіг на його подальшому навчанні в Кримському художньому училищі, чим надзвичайно пишався і вважав головним досягненням свого життя.

Живописно-педагогічне відділення художнього училища, яке має зараз статус вищого навчального закладу, В. І. Гурін закінчив 1958 року, тут його педагогами були М. М. Писанко, О. А. Пузиревич, І. О. Журавльова. Особливо вплинув на його становлення художника і людини Микола Писанко, тепер відомий педагог і теоретик образотворчого мистецтва, який чуйно, по-батьківськи ставився до талановитого студента, чий батько не повернувся з війни, тож дружба з педагогом і вдячність до нього збереглася у  В. І. Гуріна на все життя.

У Київському художньому інституті його вчителями були видатні українські художники К. Трохименко та Л. Чичкан, М. Стороженко. Два роки він навчався у творчій майстерні Академії художеств під керівництвом С. Григор’єва. Однак не лише вчителі зробили великий внесок в його долю художника: не менш важливу роль зіграли в його житті сонячна природа Криму і батьки, які наділили Василя Івановича багатьма талантами — чудовим голосом і любов’ю до української народної пісні, даром живописного бачення, а згодом ще й чудовим талантом педагога і вихователя художників.

У КАРТИНІ «СВІЖИЙ ВІТЕР» (2011) СКОНЦЕНТРОВАНА ЧАРІВНІСТЬ ЗАТИШНОЇ ГУРЗУФСЬКОЇ НАБЕРЕЖНОЇ З КВІТУЧИМИ ОЛЕАНДРАМИ, ОБЛЯМОВАНОЮ ТЕМНОЮ ЗЕЛЕННЮ КИПАРИСІВ, ЩО ВІДКРИВАЮТЬ ВИД НА ПОСРІБЛЕНЕ МІСЯЧНИМ СВІТЛОМ МОРЕ, З СИЛУЕТАМИ ПРИЧАЛІВ І ВЕДМІДЬ-ГОРИ

Кримська тема посідає в його творчості одне з головних місць. Як говорить сам художник: «Чисте кримське повітря, прекрасне сонце, чисті фарби і неба, і моря, і кримських озер, неповторність степів — все це дає художникові свіжість сприйняття кольору, його фарби стають дзвінкими, світлоносними та прозорими».

Для мене символічно, що Василь Іванович — мій земляк, що наші батьки товаришували, що у нас в дитинстві був один вчитель — Веніамін Сергійович, завдяки їм і моє життя також пов’язане з образотворчим мистецтвом, а під час навчання в Кримському художньому училищі перед моїми очима завжди знаходилася дипломна робота В. І. Гуріна як недосяжний еталон, предмет особливої гордості.

Василь Іванович часто приїжджає до Криму, на свою батьківщину, тут у нього багато друзів, тут він отримує натхнення, заряджається енергією первозданної краси кримської природи і світлим смутком у пам’яті про своє дитинство та батьків. Він любить своє рідне Кримське художнє училище, митця хвилює його сьогодення і майбутнє, турбує доля його випускників, кращі з яких стають студентами Української академії мистецтв і архітектури, а відтак і його учнями.

Сьогодні, коли Батьківщина в небезпеці, коли в Криму знаходяться  збройні сили інтервентів, як ніколи, ми, всі кримські художники, так само як і київські, вважають Василя Івановича своїм, всі глядачі й поціновувачі творчості народного художника вітають його з ювілеєм і бажають міцного здоров’я, невичерпного натхнення, енергії, сповнення всіх його бажань!

Ілюстрації надані автором