Куди подітися від гламуру?

Почавшись як напрям у кіно та моді, гламур стрімко завоював архітектуру, дизайн, кулінарію, туристичний бізнес. У житті сучасної людини немає, напевно, жодної сфери, куди не простягла б свої щупальці нова релігія. Ось хроніка експансії гламуру, складена www.gazeta.ru.

ДИВИТИСЯ

У значенні «чаклунська чарівність, блискуча розкіш» його запустили голівудські піарники у 20-ті роки. Вони ж додали до glamor букву «u» — щоб англійське слово виглядало французьким. Кінематограф сформував багато постулатів нової релігії і вигадав ключові образи. У 1910 році датський режисер Урбан Гад зняв фільм «Безодня», в якому дебютувала 21-річна Аста Нільсен. Бліда красуня з темними очима, що горять (нев’янучий типаж жінки-вамп), стала першим гламурним персонажем. Вона була законодавицею мод, з нею порівнювали уславлену пізніше Грету Гарбо і Марлен Дітріх. Стандарт зберігся до наших днів: топ-модель Кейт Мосс (яка нещодавно лікувалася від наркоманії) дотримується того ж самого стилю.

Ще один стандарт, впроваджений кіно в масову свідомість, — культ молодості та краси. Кінодівам не можна було старіти: Мері Пікфорд грала 16 – річних «простушок», коли їй було вже за 30. І вона, і Нільсен, переступивши 40 – річний рубіж, назавжди пішли з кіно.

У 20-30-ті кінематограф свідомо показував недосяжну розкіш — це відволікало публіку від тягот Великої депресії. Знаменитий режисер Сесіл де Мілль інструктував Едіт Хед, головного художника по костюмах студії Paramount: «Сукні мають бути такими, щоб у глядачів захоплювало дух. Не вигадуйте фасонів, які можна знайти в магазинах».

Нинішній кінематограф охоче демонструє сукні з магазинів, використовуючи product placement для збільшення доходів. Але суть не змінюється. Кіно моделює ідеальну картинку: героїв, стосунки, інтер’єри, пейзажі, — і людство потім щосили намагається дострибнути до взірців.

ОДЯГТИ

Найважливішою фігурою у створенні haute couture — високої моди — був француз Поль Пуаре. Він першим випустив іменні духи та глянсовий журнал Gazette du Bon Ton.

Він же вигадав розкішні вечірки: у 1911-му на party «1002-а ніч» зібралися 300 гостей, одягнутих у східному стилі. Пуаре визначив «нерв» високої моди: вона повинна бути неймовірно екзотичною і абсолютно незручною. Він використав яскраві тканини та розписи по шовку, замість капелюшків пропонував східні тюрбани з хутром та парчею і наряджав француженок у вузькі спідниці — вони дріботіли по подіуму, як японки в кімоно. Найяскравіший дизайнер сучасності Джон Гальяно творить у тому ж самому насиченому екзотичному стилі.

Сьогодні термін haute couture захищений французьким законодавством та Синдикатом високої моди, до якого входить, від сили, десять домів. Закон, ніби вівтарна перешкода, оберігає простір небожителів від вторгнення непосвячених.

ЇЗДИТИ

Батько-засновник американського автопрому Генрі Форд говорив, що його машини можуть бути якого завгодно кольору, якщо цей колір — чорний.

Але дуже скоро виробники машин пройнялися ідеологією краси.

У 1927 році General Motors відкрив відділ дизайну. Очолив його Харлі Ерл, який перетворив автомобіль із засобу пересування на предмет розкоші.

1930-ті — час запеклої битви за автомобіль-мрію між Старим і Новим Світом. Європа подарувала людству такі шедеври, як Alfa Romeo 8С-2900, Mercedes 500К, Bugatti 57С. США відповіли Cadillac V16 Sport Roadster і Chrysler Airflow.

Найкрасивіші машини ставали героями модних кінокартин. Дивовижно прекрасний Phantom Corsair (у 1938-му він коштував $24 тис., що в наші часи прирівнюється $300 тис.) прославився завдяки фільму Річарда Уоллеса «Юні серцем», де зіграли Полетт Годдард та Дуглас Фербенкс-молодший. Sunbeam Alpine Roadster, якого неодноразово визнавали найстильнішим автомобілем усіх часів, затьмарив навіть Кері Гранта і Грейс Келлі у трилері Альфреда Хічкока «Піймати злодія» (1955).

ЖИТИ

Розкіш минулих століть ховалася за товстими стінами замків. Грандіозні зовні, всередині старовинні палаци членувалися на кімнати та кімнатки. Розкіш призначалася для інтимного користування. Стандарти змінилися на рубежі XIX—XX століть. Американський архітектор Френк Ллойд Райт вигадав сучасний інтер’єр, вільний від внутрішніх перегородок. У 20-ті нью-йоркські ріелтери вдало пропіарили низьколіквідні приміщення під дахом будинків — звичне житло бідняків. Незручним воно вважалося через відсутність нормального водопостачання та ліфтів. Але ці проблеми вдалося вирішити, і горище стало сприйматися як завидне місце під сонцем.

ПРАЦЮВАТИ

Сучасне виробництво менше всього асоціюється з важкою працею у величезних, погано освітлених цехах. На заводах Toyota, наприклад, як в універмазі: все залите яскравим світлом і грає приємна музика. Гламуроподібний виробничий стандарт — це робота в офісі. Життя «білих комірців» усе пронизане гламуром. Вони стежать за модою, визначають один одного за годинниками та іншими статусними аксесуарами. Більше вони віддають перевагу частим кофебрейкам, ніж тривалому обіду — майже як богема початку XX століття.

Нинішній бізнес структурований за образом і подобою модного показу: ефектна презентація, отримання замовлень, виробництво. Якщо раніше підприємець повинен був спочатку зробити товар, а потім переконати споживача в його необхідності, то сьогодні все виглядає з точністю до навпаки.

Найбагатша людина планети Білл Гейтс починав бізнес з відвертого блефу: спочатку він переконав компанію MITS, що у нього є система Basic для комп’ютера «Альтаїр». Програму він та Пол Аллен потім у шаленому темпі написали. А в 1979 роцi Гейтс провів розкішну презентацію операційної системи для комп’ютерів IBM. Отримавши замовлення, він за $56 тис. купив систему QDOS (Quick and Dirty Operating System), змінив назву на MS-DOS і продав ліцензію IBM.

ПОДОРОЖУВАТИ

У 1890 році російський цесаревич Ніколай вирушив у кругосвітню подорож на фрегаті «Пам’ять Азова». Подорожі в ті часи вважалися необхідним етапом класичної освіти. Мандрівки були пов’язані з ризиком: цесаревича тоді ледве не зарубали в Японії шаблею. А ще один знатний мандрівник — письменник Гюстав Флобер — заразився в Єгипті сифілісом.

Після Другої світової війни подорожі стали атрибутом гламурного життя. Стрімкий розвиток цивільної авіації цьому сприяв. Сьогодні до далеких країн їдуть не за знаннями, а за засмагою та красивими фотографіями. Причому пункт призначення повинен бути якомога далі від будинку: в 60-ті любили Португалію, у 80-ті — Мальдіви, сьогодні — Патагонію.

Авіакомпанії рекламують свої послуги як блаженство на небесах. У 30 – ті журналісти називали «гламурними хлопцями» льотчиків британських королівських ВПС. Після війни втіленням стилю вважалися стюардеси. Магія авіації успішно експлуатується в голівудських блокбастерах на зразок «Авіатора» Мартіна Скорсезе та «Небесного капітана та світу майбутнього» Керрі Конрана.

ЛІКУВАТИСЯ

Гламур поставив собі на службу навіть таку суто раціональну і гуманістичну область, як медицина. У XX столітті прогрес пластичної хірургії був подібний сходу лавини. Однією з перших кругову підтяжку обличчя зробила у 1912 році Сара Бернар — 68 – річну актрису прооперував у Чикаго Чарльз Конрад Міллер. У 30-ті хірург Раймон Пассо розробив методику збільшення грудей. У 60-ті в США було 907 пластичних хірургів — сьогодні їх п’ять тисяч. Щорічно близько 13 млн. американців лягають на операційний стіл заради краси і витрачають на це $7 млрд. Для порівняння: операцій на серці в тих же США робиться менше мільйона на рік.

ПОЇСТИ

Новітня гламурна тенденція — відмова від домашньої їжі. У 2005 році британці частіше їли в ресторанах, ніж удома. Тепер заголовки англійських газет говорять: «Смерть домашньої їжі не за горами».

Останнє досягнення гламурної кулінарії — молекулярна кухня, одним із авторів якої є біохімік Ерве Тіс. У кухарів, які працюють за методом Тиса, із звичайнісіньких продуктів виходять легкі муси, піни та коктейлі абсолютно незвичайного смаку. Напевно, такою невагомою й повинна бути їжа гламурних богів.

ТОТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Не враховуючи могутнього пресингу гламуру, важко зрозуміти логіку сучасного світу.

Чому кількість булочних зменшується, а перукарень і фітнес-центрів — зростає? Навіщо калічити ноги взуттям на високих підборах? Чому політики роблять пластичні операції — видаляють бородавки, роблять підтяжки та пересаджують волосся? Чому виборці в різних країнах дедалі частіше голосують за кандидатів-жінок? Чому перша ракетка світу Амелі Моресмо заробляє за рік приблизно $3 млн., а Марія Шарапова — не перша ракетка, зате красуня — $18 млн.? Навіщо, нарешті, класти покійника в оббиту шовком труну з музикою, яку він чути не може? Відповідь одна: так велить культ, який, як відомо, сильніший, ніж будь-який опіум.