Лама здалеку
Не пройшло й півроку, як XVII Кармапа Трінле Тхайє Дордже, Лама у Чорній Короні, Володар карми і Король йогінів отримав матеріали виставки, що закликала його відвідати Україну.
Паломники з Українського об’єднання буддистів школи Карма Кагью, побувавши на аудієнції у Тхайє Дордже у його резиденції у Калімпонге (Східні Гімалаї), вручили 20 річному духовному лідерукаталог присвяченої йому виставки «Закликання Кармапи» і значну добірку рецензій на неї. У відповідь Його Святість підтвердив, що бачить Україну об’єктом свого пастирського візиту. «Є багато послідовників буддизму, і я не хочу всіх охопити і зробити однаковими. Моєю мотивацією є бажання просто вчити, пояснювати, розсіювати сумніви людей, — говорить тибетський вигнанець. — Я вже відвідував Угорщину, Австрію, Польщу і Німеччину, де на зустріч зі мною приїхало більше шести тисяч послідовників буддизму з усього світу. Мені подобається подорожувати, і я робитиму це часто».
Виставка «Закликання Кармапи» стала кураторським дебютом українського критика, продюсера Культурної агенції «Хазарія» Євгена Мінко. Людмила Березницька, яка відкрила для проекту зали своєї галереї «L-Art», не тільки власним авторитетом сприяла його реалізації, але і назвала унікальним перфомансом, що об’єднав представників київського арт- співтовариства, колекціонерів, дипломатів і критиків в акції майже сакральній — несподівано для них самих.
Будучи послідовником школи тибетського буддизму Карма Кагью, Мінко задумав запросити її главу до Києва. Прагнення патріотичне: у буддистській традиції Кармапа вважається Бодхісаттвою — просвітленою божественною суттю, що перероджується у людському тілі «в ім’я блага усіх живих істот», і його перебування на тій чи іншій території, очевидно, це благо там приумножує. До того ж, за словами Євгена, він відчуває специфічну спорідненість з Кармапою. Крім речей глибоко духовних, складних для розуміння і невербалізованих, воно полягає також в однаковому віці і любові куратора і Святості до одних і тих же відеоігор. Для легітимізації своєї ідеї Мінко озброївся авторитетом одного з основоположників українського мистецтвознавства Платона Білецького, який виводив образність народної картини «Козак Мамай» з привнесеної на наші землі воїнами Бату-хана ламаїстської іконографії. І, під заступництвом галереї, переконав висловитися на тему буддизму дуже різних художників — від іконописця Юрія Нікітіна до нефігуративіста Володимира Будникова, від модника Іллі Чичкана до анахорета Віктора Покиданця. Українське об’єднання буддистів школи Карма Кагью надало витвори сакрального мистецтва майстрів з Непалу, Тибету та Індії, виготовлені минулого та позаминулого століть. А у створенні з усього цього експозиції допомогла мистецтвознавець Наталія Смирнова.
Насправді ж усі ці люди виявилися залучені до втілення пуджі (медитації) «Закликання лами здалеку», парафразом якої стали і назва, і концепція виставки. Заклик адресата досяг. Поки що Гьялва Кармапа не може зустрітися з буддистами у Росії — як і Далай-ламі, йому не поспішає видавати в’їзну візу уряд РФ, боячись розсердить свого стратегічного партнера КНР і Патріарха Алексія II, який оберігає всесоюзні «канонічні території». А до України, може, доїде.
