Леонід РАТНЕР: «Образливо битися за країну і не дочекатися банального «дякую»
Жіноча збірна України з гандболу створила справжню диво-сенсацію, обігравши в плей-оф за право брати участь на чемпіонаті світу чинних олімпійських чемпіонок команду Данії. Цей успіх тим більше несподіваний, якщо пригадати, що на торішньому «Євро» українки навіть не зуміли вийти з групи. В інтерв'ю, даному glavred.info, наставник збірної Леонід Ратнер був зовсім неемоційним, що для нього непритаманно. Відчувалося, що дуже досвідчений фахівець щасливий, але ця перемога відняла в нього багато моральних сил.
— Леоніде Анатолійовичу, признайтеся: коли ви довідалися, що в плей-оф доведеться зіграти з Данією, чи ви вірили в можливість перемоги?
— Я, звичайно, вірив. Але розумів, що Україна і Данія щодо гандболу — день і ніч, зі всіма обставинами, що з цього випливають. І річ тут не так у ігрових рисах команд, хоча й тут данки — найсильніші вже багато років. Вони трикратні олімпійські чемпіонки, чемпіонки світу. Але якщо в нас також є певні спортивні досягнення, то щодо фінансування ми від Данії перебуваємо на катастрофічній відстані. Що й говорити, якщо данська фірма фінансує Європейську конфедерацію гандболу. Окрім того, Данія перевершує Україну за масовістю тих, хто займається ручним м'ячем. У них у гандбол грає вся країна, у нас часом не створено умов навіть для тих, хто ним займається. Тому, з політичних міркувань, шансів у нас не було. Розумів, що багато що залежатиме від успіху.
— І все ж, запорука успіху, мабуть, не в банальному везінні…
— Перший матч був найважчим. Не можу сказати, що данки нас недооцінили. Звичайно, вони нас дуже боялися, пам'ятали, що саме Україна стала бронзовим призером Олімпіади в Афінах. І хоча в Данії добре знали, що з олімпійського складу в нас немає вже десятьох гандболісток, все ж таки вони розуміли, що ми здатні на сюрприз. І ми ще там, на полі суперника, показали, що налаштовані серйозно. У другому таймі наша перевага досягала п'яти м'ячів, скандинавки лише ціною надзусиль цю перевагу відіграли та звели матч внічию (30:30). Насамперед позначилася майстерність наших дівчат, які, окрім усього іншого, жадали перемогти олімпійських чемпіонок. Ми показали найсильніший гандбол, і це головний підсумок поєдинків з данками.
І дуже шкода, що більшість українців нашої перемоги не побачили. Невже наша команда не гідна хоча б іноді з'являтися на екранах телевізорів у прямому ефірі? Ні, о другій годині ночі трансляцію запустили. Гаразд, не поважаєте ви нас, але ж Данія — трикратні олімпійські чемпіони. Враховуючи той факт, що суперники мали найбільш високий рейтинг серед усіх учасників плей оф, уся Європа показувала матч напряму. Лише в Україні про нього ніхто не говорить.
— Здавалося б, після приходу на посаду президента Федерації гандболу України Владислава Миленького, який входить до керівного складу колишнього й нинішнього Мінмолспорту, ситуація повинна була змінитися на краще…
— Я вже втомився говорити на цю тему. Ви самі добре знаєте реальне ставлення держави до нашого гандболу. Мені додати нічого.
— Успіх команди відзначили грошовою винагородою?
— Так, дівчата отримали премію. Її суму не називатиму, скажу лише, що вона не дуже велика, але гандболісткам було приємно, що до них виявили якусь увагу. Знаєте, як образливо дівчатам приїжджати із закордону, де вони отримують непогані гроші, битися за країну, часто на тлі втоми і з травмами, а після цього іноді й банального «дякую» не дочекаєшся!
— Поговорімо однак про чисто ігровий нюанс. Відчувалося, що Оксана Сакада, Марина Вергелюк, Олена Яценко втомлені, сил їм явно бракувало…
— Абсолютно з вами згоден. Чемпіонати в різних європейських країнах закінчилися лише нещодавно. Наприклад, Оксана Сакада приєдналася до збірної лише 31 травня. Марина Вергелюк та Олена Яценко приїхали трохи раніше, але ви ж врахуйте, що вони лідери команди в словенському «Кріме», на них лягає велике навантаження не лише у внутрішньому чемпіонаті, а й у Лізі чемпіонів. Але всі ці дівчата — молодці, вони виклалися на майданчику на всі сто. Просто були б Марина, Оксана, Олена трохи свіжішими, вони показали б свою звичну видовищну гру. Так, нам часом бракувало сил, але їх відсутність ми компенсували величезним бажанням. Наприклад, Олена Радченко виступала з травмою спини. І як грала! Я ж змушений був перемістити її на місце напівсередньої захисниці, тобто на позицію, на якій вона ніколи не діяла. І Радченко справилася із завданням блискуче! Врахуйте, що грала Олена без замін, від початку й до кінця. А як здорово зіграла Олена Цигиця! Вона ж також ледве відновилася після травми, і відразу «розірвала» найсильнішу команду світу.
— Загальне враження — головним героєм домашнього матчу стала воротар Вікторія Тимошенкова.
— Віка зіграла вище всіляких похвал. Якщо на виїзді вона продемонструвала відсотків 25 своїх можливостей, то тут просто була бездоганною й потягла все, що могла потягнути. Хоча, повторюся, в Данії Тимошенкова зіграла геть зовсім погано. Благо, що в другій половині її вдало замінила Тетяна Ворожцова.
— Протягом усього останнього року ви активно підключали до виступів за збірну молодь. Але в неділю з молодого покоління на майданчику була лише згадана вище Тимошенкова, а Ольга Лаюк з'являлася на майданчику епізодично…
— Дуже вже великою була ціна недільного матчу. Я зробив ставку на досвід і не помилився. Так, був момент, коли молодь можна було випустити і, гадаю, Борщенко, Лаюк і зовсім юна Моногарова нічого б не зіпсували. Але я вирішив, що коли в досвідчених гравців іде гра, краще нічого не міняти і дав завершити поєдинок досвідченим гандболісткам.
— Леоніде Анатолійовичу, цей успіх несподіваний ще й у світлі останньої невдачі на чемпіонаті Європи. Після нього багато хто вже говорив про занепад покоління гандболісток, які виграли бронзу Олімпіади в Афінах. Ходили навіть чутки, що можлива зміна тренера…
— Розмови такого штибу існували, причому досить серйозні. Та я й сам розумів, що зіграли ми невдало, роздумував про те, що, мабуть, час іти на заслужений відпочинок. Думав, що роки вже беруть своє. Хоча, якщо розібратися, то тоді на Євро так обставини зійшлися, що ми не могли зіграти краще. Як суб'єктивні, так і об'єктивні. Ми зазнали небачених кадрових втрат, гравці випадали цілими ланками. Такого не витримала б жодна команда. Часом один виконавець випадає, й ламаються всі ігрові побудови. А тут, повторюся, після Олімпіади ми втратили відразу 10 провідних гандболісток. Та й суперники нам дісталися надто серйозні: міцна Швеція, дуже могутня зараз Хорватія, діючі чемпіонки світу — росіянки. Та і ще, зізнаюся, гра нам не пішла. Таке іноді трапляється.
— Ви спілкувалися з представниками Данії після недільного матчу? Що вони говорили?
— Це трагедія для всієї їхньої країни. Гандбол там дуже популярний, для них страшне горе — не потрапити на чемпіонат світу. До речі, ми їх автоматично за бортом Олімпіади залишили. Адже тепер у Данії буде шанс поїхати до Пекіна лише у разі, якщо якась із команд відмовиться від участі на світовій першості й її місце скандинавки посядуть як найбільш рейтингова зі збірних, що туди не потрапили.
РЕЗУЛЬТАТИ ІГОР:
Україна — Данія — 28:24 (15:9)
Україна: Тимошенкова, Ворожцова; Цигиця (4), Боклащук (3), Ляпіна (6), Радченко (4), Резнір (4), Шеєнко (5), Яценко (1), Шибанова (1), Лаюк, Сакада, Вергелюк.
Данія: К. Мортенсен, Рантала; Скоф (2), Мікельсен (4), Сьоберг (9), Л. Мортенсен (1), Педерсен (1), Нільсен (4), Фройлунд, Турей (3), Бродсгаард, Аструп, Томсен, Крістенсен, Єнсен.
Семиметрові: 5 (3) — 8 (5).
Штраф: 10 — 8.
Судді: Лазаар, Реверент (обидва — Франція).
9 червня. Запоріжжя. Палац спорту «Юність». 3 200 глядачів.
Перший матч — 30:30.
