«Люди, будьте взаємно красивими»!

Мало х то з наших сучасників може похвалитися багатою лексикою: з часом чомусь мовний запас спрощується, якщо не збіднюється. Інший бік явища — збагачується наша ненормативна лексика, причому не тільки дорослих людей, а й дітей. За спостереженнями психологів, зокрема Тернопільського національного університету ім. Гнатюка, нині лихослів’я використовується практично у всіх сферах суспільного життя: вживають нецензурні вислови всі соціальні верстви населення, нарівні чоловіки і жінки, і в кожному віці «набір» ненормативної лексики є своїм. «У всіх, крім немовлят», — зазначають психологи.

Як зазначають науковці Тернопільського національного університету ім. Гнатюка, які досліджували вживання нецензурної лайки, у нас практично не існує суспільного осуду лихослів’я: цензурні обмеження знято, відповідні законодавчі акти не дотримуються, ЗМІ дають приклади, як «гламурно» лихословити.

«Ми провели опитування старшокласників, їхніх батьків та вчителів з метою з’ясування поширеності звички лихословити. Щодо вживання лихослів’я у своїй мові практично 96% учнів дали ствердну відповідь. Із числа опитаних лише два учні зазначили, що вони «не лаються ні за яких обставин». Деякі відповіді на запитання «Ти лихословиш?» виявляють ставлення до лихослів’я: школярі писали «Намагаюся не лихословити». Підрахунки виявили, що практично 55% старшокласників вживають у своїй мові грубу лайку. Однак реальний відсоток може бути і вищим, тому що 7% дітей взагалі не відповіли на це запитання, хоча визнали, що лихословлять. Дехто з учнів не уточняв, які саме вислови він уживає», — розповідає кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології ТНПУ ім. В.Гнатюка Лілія Широкорадюк.

Ще одна негативна тенденція — практично 66% опитаних учнів відповіли, що зазнають словесних образ від батьків. Були відповіді і такого змісту: «Мені соромно про це писати». Деякі учні взагалі не відповіли на ці запитання. Лише 14% опитаних дітей категорично зауважили, що батьки не ображають їх словами. Але тільки 48% проанкетованих батьків відповіли, що лихословлять на адресу дітей. Також 9% батьків з числа опитаних зізналися, що можуть до дитини вживати нецензурні слова, а 58% зазначили, що їхнє сімейне оточення є таким, що лихословить.

«Активне лихослів’я дорослих у сім’ї знижують поріг чутливості до лихослів’я у дитини — деякі з цих слів стають буденними і звичними. Наочно це твердження можна проілюструвати відповіддю на запитання анкети учениці 10-го класу: «Мене словами не ображають. Мені мама (чи батько) ще ніколи не сказали слова гіршого, ніж «к... ж твоя мать», або «ти — змія», — зазначає Лілія Широкорадюк. — Отже отримані дані підтвердили думку щодо поширеності лихослів’я у мовленні».

Також на запитання про те, чи вчителі ображають словом дітей, ствердно відповіли близько 60% учнів. Діти вказували, які вчителі як їх сварять, хоча психологи в них цього не запитували.

На думку науковців, у суспільстві відбулися зміни у ставленні до лихослів’я від негативного до нейтрального і позитивного. Чому так сталося? Чи безпечним є це явище для психіки людини, становлення її як суб’єкта власного життя?

«Хочемо зауважити, на що вказують старшокласники, які самі активно лихословлять і часто-густо є адресатами лихослівних висловлювань. 98% опитаних учнів відчувають при цьому вкрай негативні емоції. Щодо лихослів’я з боку однолітків, то типовими є відчуття образи, ненависті й озлоблення. Більшість хлопців зауважували, що «хочеться відповісти тим же» і що лихослів’я на їхню адресу часто провокує бійку. Лише у 8% опитаних дівчат лихослів’я на їхню адресу провокує бійку, дві третини відповідають таким самим лихослів’ям. Решта свої негативні емоції тримають у собі, відчуваючи душевний біль, страх, приниження, неповагу до людини, яка їх образила», — зазначає Лілія Широкорадюк.

На думку психологів, найбільш негативний вплив на емоційний стан дитини мають словесні образи з боку батьків і вчителів. Як правило, грубі слова викликають в неї приниження, смуток і пригнічення. Негативне переживання ще більше зростає від того, що вони не можуть відповісти тим самим. Діти зауважували, що такий стан у них залишається надовго, і було б добре, якби помінятися з ними місцями, щоб помститися. Усі опитані психологами старшокласники висловилися негативно на адресу тих людей, які до них лихословлять.

Як зазначають науковці, «лихослів’я за своєю психологічною природою — це викривлена вербальна (словесна) форма протесту людини насамперед проти неможливості бути собою, бути автором, повноцінним суб’єктом свого життя, вільним від зовнішніх детермінацій і обмежень. Така неможливість може мати багато причин». Дослідники зауважують, що наше мовлення, хоч би в яких формах воно відбувалося, є «суспільно обумовленим явищем». І оволодіння мовою неможливе без суспільства. Тому в будь-якому випадку кожна дитини, людина потрапляє під уплив культури. Питання тільки в тому, як вона поводить себе в подальшому — піддається впливу і сама привносить у свою лексику ненормативні вислови чи протистоїть цьому.

«Людина несе відповідальність за функціонування і розвиток своєї психіки як цінності-для-себе, а також за свою власну суб’єктну активність і свій власний суб’єктний розвиток як само-цінне», — цитує Лілія Широкорадюк українського філософа Василя Зеньковського. Пані Лілія зазначає, що «людина не є «чистою дощечкою», на якій суспільство пише все, що йому заманеться. Вона здатна вибірково ставитися до будь-яких «інформаційних пропозицій» і зразків до наслідування, керуючись при цьому такими вічними критеріями, як істина, добро і краса».