«Люди в чорному»

У славнозвісному Збаразькому замку, котрий свого часу не зумів узяти Богдан Хмельницький, у минулі вихідны відбувся міжнародний фестиваль готичної музики «Чорна ліра».

Уперше ті, хто називає себе готами, з’явилися десь наприкінці 1970-х, як одне з відгалужень пост-панкової культури. Спочатку це були члени музичних груп, музика яких сприймалася як лякаюча, похмура, з різними «потойбічними» мотивами. Поступово ті, хто захоплювався слуханням такої музики і вслід за своїми кумирами-виконавцями почав носити переважно чорний одяг, нашийники з шипами, незвичні зачіски, аксесуари у вигляді павуків, кажанів, черепів з кістками. В Україні музичні групи готичного спрямування існували ще iз середини 80-х, а їхніми наступниками стали «Кому ВниZ» та «Вій», хоч сама субкультура оформилася відносно недавно. Майже одночасно з Київським готичним кланом перше регіональне об’єднання було створене і в Тернополі та отримало назву «Готичний клуб «Гамадіон». За словами організатора фестивалю, патріарха тернопільського «Гамадіону», із найколоритніших місцевих «неформалів» Тарквемади ( в миру ведучий молодіжної передачі «4 квартал» телеканалу TV-4 Роман Нагуляк). «Люди в чорному» сповідують ідеї декадансу, і все те, що для решти є гнітючим чи моторошним, нами сприймається як просто невід’ємна і серйозніша частина людського життя. Попри це, вони вміють розважатися, от роблять це дещо по-іншому і зовсім під іншу музику, ніж багато їхніх ровесників на дискотеках та в барах. Власне, переконатися у цьому ми мали змогу, відвідавши концерт представників цієї субкультури. Він відбувся на сцені, спорудженій на подвір’ї замку. Там доволі шумно грали гурти з Києва, Львова та відомі місцеві команди «ZSUF» та «Audi-sile». Свою програму представляли також і ді-джеї, які творять готичну музику. Серед родзинок фестивалю була презентація фоторобіт тернополянки Invisible Woman( Невидимої жінки) — фото замків, церков, цвинтарів та власне готів. А опівночі у трапезній замку присутні переглянули перші фільми жахів, зняті ще на початку ХХ століття. Емоції були, скажемо, не для людей зі слабкими нервами. А з першими півнями готи покинули замок, пообіцявши зустрітися тут наступного року.