Людина, яка випромiнювала добро
Наприкінці грудня 1999 року з Москви надійшла сумна звістка: не стало сина письменника Тимура Аркадійовича Гайдара. Про це мало писала російська преса, майже нічого не сказали українські мас-медіа. Тим часом ця людина, ставши прообразом героя зі знаменитої повісті й підкоривши в цій іпостасі десятки поколінь радянських школярів, прислужилася й цілком конкретним людям у цілком конкретному регіоні нашої України. Йдеться про Канівську бібліотеку-музей А.П.Гайдара, яка свого часу була осердям тимурівських справ дітей з усього Союзу.
Згадує директор бібліотеки-музею Василь Береза: «Хоч як це дивно, але Тимур Аркадійович, неодноразово зустрічаючись із читачами нашої бібліотеки і відповідаючи на численні запитання дітвори, жодного разу не ототожнив себе з літературним Тимуром. Це була, насамперед, скромна людина. Скромна і щедра душею. Чимало експонатів нашого музею — то його дарунки. Серед найцінніших — орден Великої Вітчизняної війни, яким Аркадій Гайдар був нагороджений посмертно. Без участі Тимура Аркадійовича нам навряд чи вдалося б зібрати такі багаті книжкові фонди, наповнити музей унікальними речами. Зрештою, саме Тимур Гайдар наполіг на тому, щоб могила батька-письменника, котрий загинув «…где- то под Леплявой, как партизан в тылу врагов», навічно залишилася в канівській землі і саме в такому вигляді, як задумувалася із самого початку, — скромний надгробок, скромне бронзове погруддя на Дніпровій кручі.
Починаючи із 60-х років, Тимур Аркадійович у подорож до Канева став брати із собою малолітнього сина Єгора. Син виріс, а батька не стало. Проте зв’язок канівців із родиною Гайдарів не урвався. Тепер уже Єгор Тимурович, прийнявши естафету, приїздить на могилу. Відомий російський політик теж намагається віддячувати добром тим людям, які доглядають прах і шанують дух його діда. Завдяки його підтримці упродовж останнього десятиліття музеєві вдалося встояти на ногах, витримавши всі «вітри змін». А кілька років тому весняну сівбу в Канівському районі вдалося забезпечити пальним саме тому, що місцевих хліборобів підтримав знову ж таки Єгор Гайдар — на той час в. о. російського прем’єра.
Сороковини Тимура Аркадійовича Гайдара, які відзначають канівці цими днями, минають скромно й у пошані. Каже директор Бібліотеки-музею А.П.Гайдара Василь Береза: «До канівців у Тимура Аркадійовича було особливе ставлення. Саме вони після перепоховання праху письменника були найщирішими йому співчувальниками, друзями та порадниками. Пам’ятаю, з якою любов’ю і ніжністю він згадував канівського квітникаря Павла Капустяна, першу завідувачку бібліотеки- музею Віру Нікогду… Він був людиною, яка випромінювала добро».
