Малюки і мистецтво

Вишуканість робіт, представлених в експозиції, захоплює, а сюжети інколи шокують. Річ у зовсім інакших правилах виховання, що побутували у минулі віки. Виставка «Дитячий світ» об’єднує близько 40 гравюр, декілька скульптур і вітрин з порцеляною. Автори проекту простежили, як змінювалося ставлення до дитини з XVI по XIX століття. Поряд з експонатами розмістили довідки, у яких — цікаві історії про роботи і про нелегке життя дитини у давнину. На виставці можна побачити унікальних Адама і Єву, дітей Рубенса, «Магічну скриньку» і багато іншого вартісного. «День» уже оцінив проект — розповідаємо про нього детальніше.

ДІТИ — ЗМЕНШЕНА КОПІЯ ДОРОСЛОГО

Ексклюзив в експозиції — гравюра славетного митця Луки Лейденського «Адам і Єва після вигнання з Раю». Роботу майстер створив на початку  XVI століття, коли сам, за сучасними мірками, був підлітком — у 16 років. «У поширеному сюжеті Лука Лейденський побачив те, чого не помічали його сучасники, — розповідає завідувачка відділу європейської графіки Музею Ханенків Олена Шостак. — Художник, можливо, вперше зобразив Адама і Єву разом із маленьким Каїном. Вийшла суто побутова сценка, де батько спілкується зі своєю дитинкою». На гравюрі косматий Адам кумедно зморщився і забавляє сина. Малюк вмостився на руках у Єви, яка закриває його від вітру. У період створення роботи батьківська турботливість сприймалася суспільством як сімейна чеснота. Саме тому, можливо, Лука Лейденський, «скрасив» гріх Адама і Єви малою дитиною.

Утім, у XVI столітті дитину сприймали як зменшену копію дорослого. «Уявляли, що це — звичайна людина, яка фізично і розумово слабша за дорослу особу», — розповідає кураторка виставки «Дитячий світ», старший науковий співробітник відділу графіки Музею Ханенків Олександра Ісайкова. Тому дитину долучали до дорослого життя, як тільки вона могла самостійно ходити і говорити. Трирічний малюк міг допомагати батьку-реміснику — наприклад, підносив інструменти. Діти аристократів могли бути пажами дорослих: носили за дамою шлейф, прислужували за столом.

Дорослі не боялися, що дитяча психіка постраждає через якісь жорстокі чи фривольні видовища. На виставці у Музеї Ханенків є гравюри Боеціуса Адамса Больсверта із серії «Жахи іспанської війни». Художник зобразив легковажних жінок, які розважаються з солдатами і водночас няньчать малюків.

ХЛОПЧИК ЧИ ДІВЧИНКА?

У XVІІ столітті більшає дитячих портретів. Малюють, насамперед, нащадків аристократичних родів. Відрізнити дівчат і хлопчиків важко: і ті, й інші — у сукенках, хіба у хлопців вбрання скромніше, а волосся не накручене. Може, тому іспанський майстер Мануель Сальвадор Кармона, коли робив гравюру з картини XVІІ століття, вважав, що зображує сина легендарного Пітера Пауля Рубенса. Згодом виявилося, що на портреті — маленька Сусанна, донька фламандського живописця Корнеліса де Воса. На картині пухка дівчинка сидить на дитячому стільчику і бавиться коржиком.  

Життя дитини поступово набуває цінності. На виставці «Дитячий світ» представили гравюру Схельте Больсверта «Суд Соломона». Хрестоматійна історія про двох жінок, які ділили дитину і за справедливістю прийшли до легендарного правителя, набуває нового значення. Церква і влада боролися з недбалістю матерів, які випадково чи навмисно вбивали дітей — наприклад, придушували у ліжку. Робота, де героїня готова відмовитися від коханої дитини — тільки б малюка не вбили, була таким собі моральним покажчиком для сучасників.

НАУКА ТА ІГРАШКИ

Із часом батьки все більше уваги приділяють освіті своїх чад. Приклад того, як виховувати дітей, подав уже згаданий Пітер Пауль Рубенс. В експозиції виставки «Дитячий світ» є гравюра «Діти Рубенса» француза Есташа Данзеля, датована XVІІІ століттям і створена за картиною видатного митця. Герої цього твору — два брати: Альберт, якому дванадцять років, і Ніколас, якому сім. На портреті Альберт із книжкою, що вказує на його любов до читання. У коментарі до гравюри музейники розповідають, що цей хлопчик багато часу проводив із батьком і змалку був долучений до античної культури. Згодом Альберт став одним з кращих знавців античності у Європі.

Дітей усіх століть об’єднує любов до іграшок. Одну з популярних забавок XVІІІ століття бачимо на гравюрі «Магічна скринька» Шарля Нікола Кошена ІІ. Сюжет простий — дітлахи зазирають у магічну скриньку, великий ящик із віконцями, всередині якого — розфарбовані гравюри. Зображення у віконцях по черзі змінюються завдяки спеціальному механізму. Захопливе видовище власник скриньки підкріплював розповідями про те, що показує.

ЩАСЛИВІ РОЗБИШАКИ

На межі XVIІІ і XIX століть з’являється новий ідеал родини. Дитина тепер — щастя, вищий дар, символ любові батьків. Особливо полюбляли зображувати родинне життя в Англії: автори виставки «Дитячий світ» пояснюють, що такі сцени уособлювали стабільність держави. Дуже емоційна гравюра Плейса «Відчай сім’ї, спричинений втратою дитини», створена 1798 року. Батько і мати горюють, бо їхня дитина втекла через недбалість служниці. Пригода закінчується добре. Парна до гравюри робота «Щастя родини відновлене поверненням дитини» змальовує розгубленого втікача перед радісними батьками.

Дорослі потроху вчаться поважати внутрішній світ дитини. Свідоцтво цього — невелика бронзова скульптура Хосе Кардона «Спортсмен», створена на початку ХХ століття. Гордовита постать, руки у кишенях, замість сукні — костюмчик, як у дорослого гравця у гольф, — такого хлопчика зображує митець. Взагалі, Хосе Кардона створив цілу групу скульптур хлопчиків-розбишак, серед яких і «Спортсмен». Те, що героєм художника стає не чемна дитина-лялечка, як у XVIІІ столітті, а задиристе хлопчисько, показує: суспільство нарешті сприймає дітей такими, якими вони є. 

ЗА ЛАШТУНКАМИ

Ідея виставки «Дитячий світ» виникла випадково. За словами Олександри Ісайкової, музейники якось перебирали експонати і зауважили, що у колекції є багато робіт із дітьми. Спочатку хотіли створити зворушливий проект про дитинство, а потім вималювалася філософська концепція: дослідити, як змінювалося ставлення до дитини у різні епохи. «Рівень медицини і освіти кілька століть тому відрізнявся від нинішнього, тому все, що робили батьки зі своїми дітьми, вони робили з добрими намірами, — виправдовує наших предків Олександра Ісайкова. — Колись новонароджену дитину, перш ніж сповити, посипали сіллю. Люди розмірковували так: дитя із затишного середовища материнського лона приходить у цей некомфортний світ, і його ніжна шкіра може травмуватися. Щоб полегшити цей перехід, шкіру посипали сіллю, робили її грубішою. А взагалі, дітям завжди цікаво дивитися на таких, як вони, тому наша виставка привабить маленьких глядачів. Дорослим буде цікаво побачити, як виховували дітей протягом декількох століть».

Тож, поки тривають літні канікули, беріть дітей і разом відкривайте нове на виставці «Дитячий світ». Проект триває у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві до початку жовтня.