Медалі не здобули. А висновки зробили?
Декілька підсумків Ванкувера![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20100302/436-8-4.jpg)
Ось і закінчилася ХХІ зимова Олімпіада у Ванкувері. Олімпіада, яка, за словами фахівців і самих учасників, стала однією з найслабкіших у плані організації. Відсутність натурального снігу, плюсова температура і періодичний дощ внесли свої корективи до підготовчого процесу і безпосередньо в змагання в деяких видах олімпійської програми. Але, якщо у відсутності снігу провини організаторів немає (небесній канцелярії не накажеш), то трагедія, що сталася з грузинським саночником Нодаром Кумаріташвілі ще до офіційного відкриття Олімпіади, ще довго кидатиме тінь на професіоналізм організаторів і затьмарюватиме спогади вболівальників від Ігор у цілому.
Не обійшлося без скандалів. Саме на скандальній ноті закінчилися виступи фігуристів. Росіянин Євген Плющенко, що виграв у підсумку срібну медаль, офіційно висловив своє незадоволення суддівством у фіналі та змінами в самих правилах виставляння балів, «завдяки» яким золота медаль дісталася американцеві Евану Лайсачеку.
Трохи почудували і канадські дівчата-хокеїстки, що здобули золоті медалі, перегравши у фіналі збірну США з рахунком 2:1. Після вручення медалей вони з пивом, шампанським і сигарами в руках вибігли на лід (чого тільки не дозволять собі пані в пориві позитивних емоцій), що викликало шквал громадського обурення. У результаті олімпійським чемпіонкам довелось офіційно вибачатися.
На одному з найцікавіших, видовищних, улюблених уболівальниками зі стажем і єдиному ігровому виді на зимових Іграх, про хокей, хочеться зупинитися докладніше.
«Sorry, Russia, sorry», — у це важко повірити, але саме так після матчу вболівальники хокейної збірної Канади намагалися втішити... своїх російських візаві.
Мало хто сумнівався, що цей матч припаде на фінал і стане окрасою всієї Олімпіади. За добором гравців канадцям і росіянам рівних у Ванкувері не було. Хіба що шведи та американці в цьому компоненті могли з ними посперечатися. Але, як відомо, імена в хокей не грають. Безумовно, свою роль у тому, що дві найбільш титуловані збірні зустрілися на настільки ранній стадії 1/4 фіналу відіграв і новий регламент турніру, і втрата фаворитами очок на груповій стадії турніру.
50 років хокейна збірна Росії (Радянського Союзу) не програвала канадцям на Олімпійських іграх. Нічого трагічного в програші однієї команди іншій немає. На те він і спорт. До того ж, всі серії рано чи пізно мають властивість закінчуватися. Питання в тому, як це сталося.
Ніде правди діти, навіть найзапекліші фанати збірної Канади, не говорячи вже про фахівців, тренерів та й, мабуть, і самих гравців, не чекали побачити на табло такий рахунок у середині другого періоду — 6:1. Так, залишалося грати ще трохи менше половини матчу — в хокеї картина може кардинально мінятися всього за кілька хвилин. Росіяни неодноразово показували характер і рятували, здавалося б, безнадійні матчі.
Але дива не сталося. Більше того, склалося враження, що, як кажуть, «одні не можуть, інші не хочуть». Завершальний період нам це явно продемонстрував. І прогнозована битва велетнів перетворилася мало не на биття немовляти. Підсумкові 7:3 — такого ляпасу російська хокейна дружина давно не від кого не отримувала. Намагатися відновити свій статус хокейної супердержави Росія буде вже вдома, в Сочі, — саме там відбудеться наступна зимова Олімпіада.
Але нам не слід зловтішатися з приводу невдач росіян у Ванкувері, бо нашим хокеїстам про участь на Олімпіаді в недалекому майбутньому залишається лише мріяти.
А хокейний турнір таки виграли господарі Ігор — канадці, у впертій боротьбі перегравши в овертаймі збірну команду США — 3:2.
Канадці, до речі, виявилися вельми «негостинними» господарями Олімпіади, зайнявши в неофіційному командному заліку перше місце з 14-ма золотими медалями. Щоправда, першість за загальною кількістю медалей отримала команда США — 37.
Ось так виглядає перша десятка команд неофіційному медальному заліку Олімпіади:
З С Б В
1 Канада 14 7 5 26
2 Німеччина 10 13 7 30
3 США 9 15 13 37
4 Норвегія 9 8 6 23
5 Корея 6 6 2 14
6 Швейцарія 6 0 3 9
7 Китай 5 2 4 11
7 Швеція 5 2 4 11
9 Австрія 4 6 6 16
10 Нідерланди 4 1 3 8
А де ж наші спортсмени, запитаєте ви? Вдруге в історії наша команда повертається із зимової Олімпіади ні з чим, не здобувши жодної медалі й повторивши тим самим сумний досвід Солт Лейк Сіті-2002.
Проводжаючи наших олімпійців до Ванкувера, голова НОК Сергій Бубка відзначив, що для нас (для них) успіхом буде завоювання нашими спортсменами хоча б однієї медалі будь-якої вартості. Але й це мінімальне завдання виявилося нездійсненним. Із 47 наших спортсменів, які брали участь в Іграх, щонайближче до п’єдесталу були біатлоністи: лідер нашої чоловічої збірної Андрій Дериземля посів п’яте місце в спринтерській гонці, а жіноча команда у складі Оксани Хвостенко, сестер Семеренко і Олени Підгрушної прийшла до фінішу шостою в естафеті 4х6.
Але нічого дивного і несподіваного в таких результатах наших спортсменів немає. Не варто мати ілюзій щодо їхніх виступів, давайте тверезо поглянемо на речі. Якщо в 46-мільйонної країні всього чотири льодові арени, бази і траси для зимових видів спорту не лише фізично, а й морально застаріли, трампліни взагалі відсутні, то про які високі результати може йти мова? Адже ж не закривати, наприклад, «Буковель» або інший курорт у розпал зимового сезону, що б дати можливість нашим гірськолижникам повноцінно підготуватися до головного старту чотириріччя, а, може, і всієї їхньої кар’єри. І не на ковзанках же в торговельних центрах плекати майбутніх фігуристів і хокеїстів.
А може, варто вдатися до натуралізації? А чому б ні? Цим займаються багато збірних. Свіжий у пам’яті прецедент з нашою Оленою Зубриловою, яка з 2002 року стала виступати під прапором Білорусі. До речі, на минулій Олімпіаді в Турині срібну медаль Україні принесла натуралізована росіянка Лілія Єфремова. Ось тільки питання: чим ми можемо привабити і зацікавити потенційних українців?
У результаті, як говорив один наш президент, «маємо те, що маємо» і сподіватимемося, що з приходом до влади іншого президента справи в нашому спорті підуть на поправку.
І наостанок дещо про приємне. Незабаром в тому-таки Ванкувері пройдуть і Паралімпійські ігри. Минулої Паралімпіади в Туріні наша команда посіла третє загальнокомандне місце за кількістю здобутих медалей і зовсім стала іншою. І ми з упевненістю можемо сказати, що цього року, хай вже і календарною весною, але Ванкувер таки почує «Ще не вмерла України...» на головних зимових змаганнях чотириріччя.
ДО РЕЧI
Невдачу у змаганнях тренери пояснюють браком часу для якісної підготовки спортсменів, повідомляє «Німецька хвиля» з посиланням на Unian.net. За інформацією тренерів, перед цьогорічними змаганнями у Ванкувері Міжнародний олімпійський комітет поставив спортсменів у дуже жорсткі умови: аби потрапити до списку учасників зимової Олімпіади, тобто отримати необхідну кількість ліцензій, спортсмени мали лише три місяці. Українські лижники закінчили відбіркову боротьбу лише 16 січня, а вже за місяць мали виступати у Ванкувері, розповідає державний тренер з лижних гонок, голова технічного комітету лижних змагань Федерації лижного спорту України Володимир НЕЧАЄВ. «Спортсмени, аби отримати ці ліцензії, викладалися на повну. Відновити людей дуже складно. Спортсмени вилазили із себе. І я не знаю, яким має бути талант тренера, аби підвести спортсмена до піку форми двічі за сезон». Саме цим пояснює тренер невдачі своїх підопічних на лижних треках.
Водночас він спростував думку, що на підготовку українських олімпійців бракувало коштів. В. Нечаєв сказав, що для підготовки українських лижників до змагань на Олімпіаді було виділено з бюджету достатньо грошей, втім, умови цьогорічного міжнародного відбору були неприйнятними і до Канади поїхали не всі, хто міг принести Україні медалі. «Організатори у Ванкувері пояснили це тим, що не було де розселити людей. Це вперше таке. Раніше Олімпіади проходили за певним форматом, і відбори проходили півтора зимового сезону. А тут повідомили про умови відбору лише у серпні. У такій ситуації опинилися й інші пострадянські країни: Казахстан, Білорусь та інші. Проте скандинавські країни мали зовсім інші умови», — зауважив український державний тренер з лижних гонок.