Музика та поезія відродять життя у Шоколадному будиночку

Біла зала, стіни і стеля, оздоблені витонченою ліпниною, величезне дзеркало, декороване амурами, птахами, виноградними лозами та квітами. І музика — багатоголосся старовинних інструментів, життєрадісна мелодика козацького танцю та прозора мудрість Григорія Сковороди, донесена чарівливим голосом Ніни Матвієнко. Так у Шоколадному будиночку відкрився фестиваль камерної музики «Шоко-Класика» — Ніна Матвієнко та Ансамбль давньої музики Костянтина Чечені виконали музику гетьманської доби XVI—XVIII століть — ліричні й духовні пісні, козацькі та гайдуцькі танці, канти Григорія Сковороди, Дмитра Ростовського і Феофана Прокоповича.

«День» у № 67 уже писав, що старовинний будинок на Шовковичній, створений на злеті таланту архітектора Володимира Ніколаєва, 25 років був закритим і сьогодні гостро потребує завершення ремонтно-реставраційних робіт: протікає дах, необхідно укріпити фундамент, відремонтувати фасад і внутрішні приміщення. Проте унікальна будівля з казковими інтер’єрами оживає — в січні цього року вона відчинила двері для екскурсій і художніх виставок, в планах — лекторії, дитячі студії, майстер-класи. І музичний благодійний фестиваль, кошти від якого будуть використані для відродження Шоколадного будиночка.

Автор ідеї та душа фестивалю — скрипаль, доцент Національної музичної академії Ніна Сиваченко. До неї приєдналися друзі, такі ж небайдужі кияни — органіст і піаністка Ольга Дмитренко, музикознавець Олена Сазонкіна, викладач Національного авіаційного університету Ніна Козлова, і підтримав весь колектив Шоколадного будиночка — нині Дитячої картинної галереї (філії Київського музею російського мистецтва) на чолі з директором Тетяною Скирдою. До речі, на першому концерті зала була переповнена, хоча, за словами оргкомітету, не маючи коштів на рекламу, вони самі розвісили афіші на довколишніх вулицях. І є надія, що архітектурна пам’ятка завдяки подвижницькій діяльності організаторів і музикантів, фінансовій підтримці влади й участі всіх, хто любить своє місто, постане у своїй первозданній красі.

— Ми хочемо відродити традицію салонних музичних вечорів, — розповіла «Дню» Ніна СИВАЧЕНКО. — Багато артистів підтримали ідею давати благодійні концерти: Костянтин Чеченя, Ніна Матвієнко, Ольга Дмитренко, Наталія Толпиго, Юрій Кот, Роман Гриньків. А ідея допомоги Шоколадному будиночку виникла тому, що, як на мене, ця пам’ятка належить усім киянам, і хотілося б, щоб кожен відчув себе причетним до відродження культурної спадщини нашого міста. Коли я була на гастролях в Європі, то помітила, що там люди відчувають себе частинкою своєї культури, вкладаючи гроші в мистецтво. Наприклад, у найбільшій концертній залі Амстердама «Концерт Гебау» дуже багато табличок із написами такого змісту: «Ця кімната відреставрована сім’єю таких-то» або «Шафка куплена на гроші сім’ї такої-то». Відтак жителі міста приходять на концерти — як до себе додому, знаючи, що вони в цьому брали участь.

У нас є бажання зруйнувати стіну нерозуміння між широкими масами слухачів і класичною музикою, яка нібито створена лише для вибраних, довести, що ця музика потрібна людям і в ній можна знайти душевну нішу, знайти красу, спокій і гармонію. Тому фестиваль розрахований на найширшу публіку. Вартість квитка на концерт — це добродійний внесок, який дорівнює вартості екскурсії Шоколадним будиночком — від 20 гривень і більше, залежно від можливостей і бажання гостей допомогти. Ми вже отримали першу підтримку від киян — музичний салон «Гінсар» надав рояль для нашого фестивалю. Хотілося б зробити Шоколадний будиночок — справжній архітектурний шедевр — бездоганним, аби можна було приходити і милуватися інтер’єрами, як у Музеї російського мистецтва. Також сподіваємося, що під час Євро-2012 він стане об’єктом для відвідин туристами.

— Для нас важливий момент живого спілкування, тому під час концертів виконавці та мистецтвознавці розповідатимуть про композиторів, їхні твори і про видатних киян епохи, — наголосила Ольга ДМИТРЕНКО. — Тут сама обстановка заохочує до взаємної участі музикантів та аудиторії. Чудова акустика — можна користуватися всіма барвами звучання, включаючи ніжне pianissimo. Готуються різні програми, у тому числі музика в поєднанні з живописом. Так, 21 червня на вечорі «Східні мотиви в музиці» серед картин корейського художника Йон Унг Куака прозвучать твори Равеля, Дебюссі, Рахманінова, Іпполитова-Іванова, Пуччіні і китайські пісні у виконанні вокалістів із Китаю. На липень заплановані концерти «Пейзаж у музиці» (Чайковський і Левітан), «Портрет у музиці» (Даргомижський, Мусоргський та художники-передвижники), вечір органної музики.

Костянтин Чеченя, який восени цього року відзначить творчий ювілей — 30-річчя гри на лютні, підтвердив, що відразу дав згоду на участь у проекті:

— Слід зробити все, аби люди знали: Шоколадному будиночку потрібна термінова допомога, звернути увагу меценатів і держави на цю перлину в центрі Києва. Стеля в Білій залі прикрашена «музичною» ліпниною, тож сам Бог велів, аби знову зазвучала вишукана музика у витонченому інтер’єрі. Ми відкриваємо фестиваль за хронологією — починаємо із самих глибин, виконуючи старовинну музику України. Вважаю, публіці буде цікаво дізнатися, яка музика звучала у стінах будівлі в епоху бароко, почути найперший записаний нотами український танець, що датується 1540 роком. У програмі — вокальні й інструментальні твори, філософські псалми, жартівливі, любовні, моралізаторські канти — палітра надзвичайно широка. Ми виконуємо цю музику з Олександром Савченком і Яремою Шевчуком на старовинних інструментах — лютні, дуді, колісній лірі, блокфлейті, старосвітській бандурі.

— Коли я добирала пісні Григорія Сковороди для програми і перечитала «Стоїть явір над водою», інші його вірші, то подумала: яка філософська розкіш — і як усе просто! У нього кожне слово несе просту мораль, доступну людям, а цього наша країна зараз особливо потребує, — сказала співачка Ніна МАТВІЄНКО. — Тут, у Білій залі, особлива салонна атмосфера, не потрібні мікрофони, і мені подобається тут співати. Адже не обов’язково виступати лише у філармонії, на великій сцені — дуже добре і на такому камерному вечорі, коли ти немов ведеш із людьми пісенну розмову. Тут можна і поезію виконувати. Я, до речі, багато читала з українського бароко, наприклад, сторінки поезії Миколи Ділецького. У нас є дві програми українського бароко, і ми готові з ними виступити на підтримку цього чудового проекту.

Інформація про фестиваль «Шоко-Класик» на сайті Шоколадного будиночка — shocolad-dim.kiev.ua.