Ми виграли війну, але не змогли зберегти планету...

Фільм здатний зачарувати глядача своєю «надземною» атмосферою, стрімко занурити його в незнайомий світ апокаліптичної Землі, зачарувати надзвичайно яскравими і реалістичними зображеннями природи, «споруд», техніки, різними уточнюючими деталями... на жаль, не уникнувши при цьому властивих жанру недоліків, які дещо знижують загальну оцінку, пише kino-teatr.ua. Непогана динамічна історія без місць, які помітно «пробуксовують», чудова гра акторів (серед яких наша Ольга Куриленко, яка виграла жорсткий кастинг на свою роль у таких сильних «суперниць», як Джессіка Честейн та Олівія Вайлд) на чолі з незмінно привабливим Томом Крузом, соковита «картинка», що інколи приголомшує уяву розмахом, деталізацією і... на жаль, досить «глючний» сценарій, що залишає низку питань... Хоча легкий дисонанс відчуваєш, переглядаючи деякі сцени, оскільки стрімкий розвиток сюжету не дає можливості затриматися на них і впасти в передчасний ступор.

Наприклад, як героїня Куриленко може знати те, чого вона знати апріорі не може? Абсолютно дивна сцена із «Саллі» — щось, що претендує на роль бога, не знає простих речей і беззастережно вірить у дитячий розіграш. Куля, яку незрозуміло навіщо «повстанці» випустили в героя Круза, ім’я якому, мабуть, не Джек, а «легіон»... Грішить «Облівіон» і запозиченнями; у своєму прагненні додати «урочистості» автори мимоволі опускаються майже до гротеску. Тощо. Безумовно, це не найзмістовніша і найідейніша стрічка. Проте «Світ забуття», в принципі, — це хороше кіно. Зрозуміло, якби Косинські («Трон: Спадок») вдалося впоратися із «зазіханнями» сюжетних ліній і додати дії і героям більшої раціональності — міг би вийти майже шедевр. Але це дано не багатьом режисерам і стрічкам, на жаль. Втім, і в такому «стані» «Облівіон» — цілком якісне кіно, гідне того, щоб бути побаченим глядачем, який навряд чи пошкодує про витрачений час. Адже фільм — геть не «красива беззмістовна історія»: він цілісний, він має свою атмосферу, й окремі сцени не тільки змушують замилуватися, приголомшують, але й здатні зачепити глядача, знайти шлях до його серця, а не лише до зорових рецепторів. Мабуть, варто додати лише одне: з усіма недоліками «Облівіон» — це реальний «хіт» кінопрокату, а також картина, що виразно окреслює ті тенденції і напрямок, в якому рухається сучасний сінематограф.