Мистецький Арсенал і Друзі,

«Другом» Мистецького Арсеналу може стати кожен, хто готовий фінансово підтримати майбутній музейний комплекс. Власник картки матиме змогу бути в числі перших глядачів усіх проектів і виставок, що відбуваються в Арсеналі. З нагоди заснування Клубу Друзів в Арсеналі відбувся благодійний вечір, який дав змогу гостям насолодитися товариством скульптурних робіт Едгара Дега та класичної музики у виконанні камерного оркестру New Era Orchestra під керівництвом диригента Тетяни Калініченко.

Як відзначають організатори, основна ідея проекту, запозиченого з досвіду західних колег, — об’єднати зусилля в розбудові наймасштабнішого музейно-виставкового комплексу держави та поширювати традиції меценатства в Україні.

Справді, крім безпосередньої фінансової допомоги музею, можливо, навіть ще важливішою метою згаданої акції є формування середовища, яке було б сприятливим для меценатів. Тобто середовища, яке цінує мистецтво, знається на ньому й вважає за честь називати себе другом музею.

Директор благодійного Фонду «Мистецький Арсенал» Ольга Вієру розповідає, що, крім Клубу Друзів, будуть створені й інші програми підтримки музейного комплексу. Зокрема, інтернет-проект, який надасть можливість кожному перераховувати навіть невеликі суми коштів на рахунок Арсеналу. А в підсумку імена цих меценатів-початківців будуть зафіксовані на цеглинах Мистецького Арсеналу.

— Ми «вирощуватимемо» наших меценатів поволі. Ми хочемо, аби підтримка Мистецького Арсеналу перетворилася на модний — у хорошому сенсі цього слова — рух, — каже Ольга. — Насправді не так уже й мало людей прагнуть займатися благодійністю, але проблема в тому, що вони не завжди знають, як ефективно вкласти свої кошти.

Про проблему формування ліги сучасних терещенків-ханенків ідеться вже не перший рік. «День» поцікавився думкою з цього приводу організаторів та гостей вечора.

Наталія ЗАБОЛОТНА, генеральний директор Мистецького Арсеналу:

— Найперше необхідно створити атмосферу, яка б сприяла тому, щоб «хромосома» любові до мистецтва, яка закладена чи не в кожному з нас, прокинулася. Власне, саме це є одним із головних наших завдань.

Майже 300 років тому Іоанн Міллер, відомий німецький архітектор, який спроектував нинішній Мистецький Арсенал, сказав: «Мине багато років, перш ніж усі збагнуть, що я збудував цей Арсенал не для зброї, а для людей».

Приємно, що саме в наш час це пророцтво збувається. Арсенал дійсно потрібен людям. І це доводять, до останнього часу неприродні для України, черги на наші мистецькі заходи.

Дехто каже, що зараз — несприятливий час, мовляв, навіщо нашій країні такий дорогий музей? Але коли час був сприятливим? Якби на це зважали меценати, то багатьох музеїв не існувало б. Якби художники чекали, що вони отримають багато грошей, не було б шедеврів. І ми сьогодні ні на що не чекаємо. Знаю точно, що той, хто сьогодні долучиться до створення Мистецького Арсеналу, залишить свій слід у віках...

Леся ОЛІЙНИК, секретар правління Спілки композиторів України:

— На досвіді Спілки композиторів та моїх власних проектів, пов’язаних із класичною музикою, можу сказати, що коли раніше посольства і закордонні представництва підтримували нас і разом ми робили грандіозні проекти, то нині з їхнього боку споглядаємо відчутну пасивність. Усі «переключаються» на сучасне мистецтво. З іншого боку, ми бачимо, що люди, які раніше поверталися до мистецтва спиною, починають усвідомлювати, наскільки висока культура є важливою для України. Тобто процес пожвавився, хоч не скажу, що значно. Бо бракує і закону про меценатство, крім того, важлива проблема — це брак інформації. Заможні люди не знають, які скарби є в їхній власній країні. Якби вони про це знали, тоді з’явилася б гордість і бажання підтримувати те, чим можна пишатися.

Утім, варто зазначити також, що завжди й у будь-якій країні найпершим меценатом повинна бути держава.

Мирослав ПОПОВИЧ, академік НАН України, директор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України:

— Передусім треба сказати, що на одних меценатах культуру не побудуєш. Основну турботу на свої плечі мусить узяти держава, тобто ми всі разом. Утім, ми все ж чекаємо від наших капіталістів усвідомлення того, що все, що робиться в Україні, має робитися для того, щоб ми гарно виглядали перед світом, щоб Україна була довершеною, гармонійною. Тоді їм буде простіше з їхнім бізнесом.