Мистецтво говорити «ні»

Є люди, які хоч і знають слово «ні», абсолютно неспроможні комусь відмовити. «Скуштуєте сало в шоколаді?», — запитають у них. «Звичайно, дуже дякую!» (сподіваюся, мене не знудить!). «Чи не бажаєте взяти участь у зборі коштів на озеленення Місяця?». І кожен iз них відповість: «Так, завжди про це мріяв!»

«Якщо ти не одружишся зі мною, я вип’ю три літри бензину й помру в страшних муках — і все через тебе!»

Здавалося б, поступливі люди набагато приємніші для навколишніх, ніж уперті. Поступливі люди добрі, чуйні, готові о першій ночі вислухати телефонну сповідь приятеля та запропонувати свою допомогу. Але, як це не парадоксально, цих безцінних людей не дуже поважають, навколишні швидко сідають їм на шию та звикають експлуатувати.

А головне — «на все згодна» людина псує своє власне життя, постійно вибираючи не те, що вона хоче, а те, що їй запропонують. Іншими словами, той, хто не спроможний відмовити іншим, змушений відмовлятися від самого себе, пише www.medportal.ru.

Звичайно, в чистому вигляді людей «на все згодних» не так і багато. Але практично в кожного існують сфери, в яких сказати «ні» вони майже не можуть: чи то понаднормова робота, черговий каприз дитини, чи навіть чіпляння на вулиці на кшталт: «Візьміть участь у соціологічному опитуванні, це лише 5 хвилин!»

ЩО ПРИМУШУЄ ПОГОДЖУВАТИСЯ?

Частіше за все манеру завжди говорити «так» людина освоює в дитинстві. Надалі вона стає стилем життя, кар’єрою і долею. Поганий мир краще доброї сварки? Отже, «погоджуванiсть» дає змогу зберегти мир. І нерідко — за рахунок відмови від своїх бажань. Відповідь «ні» здається передвісником катастрофи і розриву стосунків.

Найважливішу роль у невмінні відмовляти відіграє почуття провини. Як зазначила одна моя знайома: «Коли я відмовляю людині, навіть противній, я себе відчуваю трохи свинею». «Угодовство» і є спробою уникнути почуття провини.

Звідки воно береться? Дуже часто на почутті провини грають батьки, щоб керувати поведінкою дитини: «Якщо ти одягнеш цю жахливу червону шапку, моє материнське серце розірветься на часточки». Після таких маніпуляцій дитина надовго засвоює: потрібно поводитися так, щоб це схвалювали інші, бо станеться щось погане. Ця дитяча переконаність перекочовує і в доросле життя. «Ні» продовжує залишатися небезпечним і забороненим словом.

Але що поробиш, якщо конфлікти вплетені в саму тканину буття: вони неминучі і в коханні, і на роботі, і з дітьми. І прагнення уникнути конфлікту веде до втрати якості життя. До того ж, спроба догодити всім на світі явно приречена на провал. Але, як кажуть у народі, всім можуть подобатися лише гроші. Тому потрібно зберігати вірність собі й відмовлятися від нав’язаного іншими. Тобто освоїти мистецтво відмови: сказати «ні» так, щоб нікому не було прикро.

ЕКОНОМІКА «ТАК» І «НІ»

Припустимо, що ви відхилили запрошення на зовсім не надихаюче побачення. Що ви отримуєте в замiн? По-перше, вільний час, який можна витратити на більш потрібні чи приємні справи. По-друге, ви недвозначно продемонстрували своє ставлення до того, хто запросив.

Тоді що ви втрачаєте? По- перше, він може образитися. Ну, що ж поробиш? По-друге, ви можете назавжди позбутися шанувальника (якщо він вам завідомо не дуже приємний, навряд чи це велика втрата). І, можливо, ви не знаєте, чим зайняти вечір, який раптом вивільнився.

Отже: варто спочатку думати про наслідки, а потім говорити «так» чи «ні». Щоб погоджуватися лише на те, що ви насправді любите. Інакше це зайве марнування часу, надмірні навантаження, головний біль і в результаті — все одно невдоволення собою. Принаймні, корисно виробити звичку не відповідати згодою шляхом замовчування на будь-яку пропозицію. Краще відповісти: «Мені потрібно подумати. Дам відповідь завтра». Бо після необачної згоди передумати й відмовити ще складніше.

НАСТАВЛЯЙ ШИРШЕ КИШЕНЮ

Якщо у вас роками не виходило вимовити слово «ні», потрібно банальне тренування. Просто пограйте у «свиню», повправляйтеся в глибокому егоїзмі. Але пам’ятайте: це лише тренування. Тобто свинею ви стали на певний час — на пару днів, на тиждень, до восьмої години вечора.

Для початківців ідеально підходить сфера послуг і торгівлі. Незважаючи на хамство окремих персонажів, філософія будь-якого закладу звичайно на боці клієнта, який завжди має рацію.

Наприклад, рішуче відмовтеся в ресторації їсти м’ясо, яке, на ваш погляд, недостатньо просмажене, і поверніть його офіціантові з відповідними коментарями. Втіште себе тим, що цей конфлікт послужить загальній користі споживачів. Відмовтеся давати у борг приятелеві. Не беріть участі в збиранні коштів на подарунок товаришеві по службі, про існування якого ви щойно довідалися. Перервіть тривалу і нудну для вас розмову по телефону.

Це не лише тренування навичок. На вас чекатиме важливе відкриття: ваша відмова не призводить до світових катастроф.

ПОСМІШКА — БЕЗПЛАТНО!

Щоб відмова мала елегантну форму, непогано навчитися «підстилати соломку». Часом співрозмовник навіть і не помітить, що йому відмовили. Ось деякі поширені тактики:

— невизначеність: «Відмінна пропозиція! Але тільки не сьогодні»; «Поговорімо про це, щойно я виконаю термінову роботу». Далі можна не соромлячись зволікати з рішенням і переговорами. (Ця тактика не завжди ідеальна, про що поговоримо нижче);

— просто чесно висловіть свої почуття. Власне, це зовсім не відмова, а інформація про ваші переживання: «Мені стає не по собі при думці про триденний візит твого дядечка з Нижнього Новгорода»;

— альтернативне рішення замість відмови: «Анумо краще сплатимо твоєму дядечкові з Нижнього за готель...»;

— можна посилатися на ваші принципи чи лояльність до третьої особи: «Охоче б сходила з тобою до кав’ярні, але, боюся, мій чоловік цього не зрозуміє»; «На жаль, я нікому не даю у борг»;

— умовна згода — ви показуєте співрозмовникові, що ваша згода недешево коштує. «Я це можу зробити лише за доконечної потреби, але віддала б перевагу тому, щоб турботу про твого папужку взяв на себе хтось іще».

КОЛИ ВВІЧЛИВІСТЬ — НЕ НАЙКРАЩИЙ ВИХІД

Бувають ситуації, в яких тільки й залишається, що сказати тверде, як алмаз, «ні». Особливо якщо люди зазвичай чекають від вас згоди. І ніколи не варто детально пояснювати причини відмови. Інакше наполегливий співрозмовник замучить вас нескінченними запитаннями:

— Як, ти не прийдеш? Але чому?

— Я просто не можу.

— Але чому? Ти ж абсолютно вільна цього вечора...

— Бо не можу.

— Ні, поясни, будь ласка, чому ти не можеш?

— Я вже все пояснила. Я сказала, що не можу.

Трошки погравши в платівку, яка заїла, розмову потрібно закінчити. І не намагайтеся розповідати чи вигадувати, що ви плануєте робити ввечері. Навіть якщо ви вирішили пролежати весь вечір на канапі — з якої речі вам у цьому перед кимось звітувати? Подібним чином, відмовляючись позичити гроші, ви не зобов’язані давати повний звіт про ваше фінансове становище, а говорячи «ні» на прохання погостювати у вас три дні, не зобов’язані надавати план помешкання, опис простирадл, подушок і ліжок чи ваш тижневий розклад. Для розумної людини «не можу» — це достатній аргумент. Винятком є найбiльш близькi та кохані, яких небагато.

Нарешті, існують люди, які просто шантажують інших за допомогою почуття провини. Частіше за все такі ігри розгортаються в романтичних стосунках. «Якщо ти не одружишся зі мною, я вип’ю три літри бензину й помру в страшних муках — і все через тебе!» У подібній ситуації потрібно позначити свої межі з усією чіткістю: чим швидше й рішучіше ви відповісте «ні», тим це буде благотворнішим для вас.

Нерідко відмова протвережує і співрозмовника: йому варто зрозуміти, що за свої дії відповідає лише він сам. Та і з якої речі йому пити бензин, якщо він бачить, що вас це нітрохи не зачіпає?