Мистецтво як радість життя. Микола Пимоненко
Так називається експозиція, присвячена 150-річчю від дня народження митця
Виставка проходить у Національному художньому музеї України. Як розказали «Дню» організатори, це найбільша персональна виставка Миколи Пимоненка за останні півстоліття! Окрім багатої збірки самого Національного художнього музею України, у ній представлено полотна митця з музейних колекцій Харкова, Львова, Донецька, Запоріжжя, Дніпропетровська, Сум, Луганська, Сімферополя, Алупки, а також твори з київських приватних колекцій. Загалом експозиція налічуватиме понад 100 живописних та більш ніж 40 графічних робіт. Також глядачі можуть побачити «народну творчість» — картинки, змальовані художниками-аматорами з творів знаменитого художника, що надано Музеєм Івана Гончара. «Живою» складовою є предмети одягу та побуту з експозиції Музею Миколи Пимоненка в с. Малютянка, які допоможуть відчути колорит епохи, коли творив художник.
Ще за життя митець мав визнання і популярність. Він став академіком, членом різноманітних художніх товариств Парижа, Мюнхена, Берліна — міст, де з успіхом експонувалися твори художника. До нього тяглася молодь, котра мріяла про мистецтво. Серед неї був і майбутній основоположник супрематизму Казимир Малевич: «Я їду до Києва. Знайомлюся з Пимоненком. Велике враження справили на мене його роботи... Багато мольбертів, на кожному картина, яка зображує життя України...»
Микола Пимоненко був одним із найобдарованіших учнів славетної Київської рисувальної школи. Вже на другому році навчання він почав викладати малюнок у молодшій групі. У 1900-му Пимоненко стає одним із засновників і викладачем Київського художнього училища. Паралельно художник викладає у Київському політехнічному інституті (1900-1912). 1893 року на запрошення Іллі Рєпіна приєднується до Товариства «передвижників».
Художник створював ліричний образ України з її чарівними пейзажами й життєрадісним народом. Пимоненка називали «майстром побутового живопису». Він знаходив своїх героїв у сусідніх хатах, на гамірливих базарах, приводив додому «живу» натуру — то теля, то овечку. Він наряджав у святкове вбрання молодь і спостерігав за її веселощами, танцями, жартами. Так створювалися його «Ідилія», «Суперниці», «Гопак», численні сцени побачень, ярмарків. Він малював діточок, котрі пасуть гусаків і худобу, жінок, що працюють у полі... Микола Пимоненко пішов із життя в розквіті творчих сил (1912 року). «Помер Пимоненко. Яка втрата для «пересувної». Він був істинним українцем. Не забудеться краєм за правдиві й милі, як Україна, картини», — із болем написав Ілля Рєпін...
