Навколо світу на велосипеді… за $2 на день

П’ятий рік 68-літній Януш Рівер, житель Рима, за походженням поляк, у крові якого немала частка російської крові, здійснює кругосвітню подорож на двоколісному велосипеді. Зараз він «освоює» Крим.

Януш Казімеж Стрелецький-Рівер постійно проживає в столиці Італії. У минулому він військовий журналіст. Працював у польській прикордонній службі. Років 15 тому став неповерненцем. За туристичною путівкою з Польщі виїхав до Єгипту і відмовився повернутися в «соціалістичний табір». Учився в Каїрському університеті. Потім переїхав до Рима, де працював імпресаріо. Наприклад, організовував виступи популярних італійських співаків Аль Бано і Ромміни Пауер, Тото Кутуньо; дружні матчі футбольних команд. На цьому терні заробив чималі гроші та купив будинок у передмісті Рима. А потім вирішив, що на решту життя вистачить. Поки життя було заповнене роботою, Януш їздив світом, як всі успішні бізнесмени, — літаком, поїздом, автомобілем. Але був кінець 1999 року, поріг нового тисячоліття. Якось він задумався: що б здійснити такого, чого ніхто в світі не робив?

Так розпочалася його велосипедна епопея. Протяжність його маршруту через 100 країн складе тисячі кілометрів. Він розрахований на вісім років. Щодня Януш здійснює переїзди по 50—100 кілометрів. Раз на півроку бере тайм-аут на відпочинок, після чого продовжує свій шлях. Стартувавши в Римі, він вирішив, що закінчить подорож у 2008 році в Пекіні під час уже наступної Олімпіади.

Починаючи свою кругосвітню подорож, Януш Рівер вирішив, що витрачатиме не більше двох доларів на день. І річ не в тому, що у нього мало грошей, навпаки, він багата людина. «Але з грошима будь-який дурень зможе їздити по світу, однак у всіх країнах дуже багато бідних людей, і я вирішив довести, що навіть маючи два долари на день, можна побачити весь світ…» — говорить Януш Рівер.

В Україну Януш Рівер закохався. Тут, за його словами, найпрекрасніший ландшафт і найгостинніші люди. Коли я готувався перетнути український кордон, польські прикордонники мені сказали: «Тебе туди не пустять. Чекаємо твого повернення за десять хвилин». Але коли я досяг контрольного пункту, український прикордонник вийшов мені назустріч і сказав: «Пане Януше Рівер, Україна рада вітати вас на своїй землі. Бажаємо вам приємної подорожі й надамо допомогу та підтримку». Це було приємно.

Рівер признається, що знає творчість Тараса Шевченка. Йому цікава особистість Богдана Хмельницького. Мріяв побувати в тих місцях, де жив знаменитий гетьман. Наприклад, у Каневі Януш провів ніч на могилі Великого Кобзаря, говорить, що до світанку читав його вірші.

У дорозі Рівер уникає пересування автомобільними дорогами. Задум його подорожі ще полягає і в тому, щоб їхати польовими дорогами та відвідувати невеликі селища і містечка. У дорозі Януша зустрічають з цікавістю, ставлячись як до багатого дивака, якому набридло сидіти без діла вдома. Українці дарують йому ручні вироби, книги, витребеньки, а найголовніше — їжу. Януш говорить, що харчується в основному презентованими місцевими жителями продуктами — молоком, яйцями, хлібом, варенням і навіть варениками. Хоч Рівер невибагливий у їжі, віддаючи перевагу рибі, сиру, курці. Від відмовляється від пригощання в ресторанах. Спить тільки в спальному мішку на землі або на підлозі. «Останній раз я спав у ліжку в 1999 році, — розказує він. Україна Янушу подобається і тим, що тут горілку наливають і п’ють маленькими чарками, а не склянками, як у Росії та Білорусі. «Тому тут можу не ображати господарів і випиваючи як правило неповних дві чарки, інакше не зможу подорожувати далі…»

У Криму Януш Рівер має намір відвідати Бахчисарай і Севастополь, а потім повернеться в Польщу і відправиться до Німеччини. Свою кругосвітню подорож він здійснює не по прямій, а зигзагами. Річ у тому, що Януш Рівер не любить холодів і тому взимку подорожує у теплих краях. У кінці вересня він вилетить до Австралії та Нової Зеландії. Подорожувати йому світом ще чотири роки. Попереду у нього Австралія, Індія, Непал...

Багато, з ким довелося обговорювати історію Януша Рівера, сприймають його життя і подорож, як дивацтво. Кажуть, що в такому віці старість треба провести в колі сім’ї. Але Януш не згодний із таким рішенням. Сім’ї у нього немає, хоча позашлюбні діти є. Вони вже дорослі і живуть самостійно. «Я все життя багато їздив, тому сім’ї у мене і не могло бути, — говорить він. — Перед виїздом я склав заповіт: усі мої гроші і майно після смерті заповідав сирітським будинкам. Найстрашніше для мене — померти у своєму ліжку. Хочу, щоб кінець мого життя зустрівся мені в дорозі».