«Не можна покладатися на розсудливість футбольних функціонерів»

I. ТО ЧИЙ ЖЕ ФУТБОЛ В УКРАЇНІ?

Напередодні розпаду футбольної імперії футбол України вийшов на такі рубежі, що хоч би як «реорганізовували» першу лігу, а він, капосний, ну ніяк не вгамовувався.

Але, крім переходу на осінньо-весняний графік, інших змін не було. Те ж наприкінці осені та ранньою весною, знову календарні реверанси, все ті ж суддівські казуси, остогидле перетягування кращих гравців... Чого вартий один лише «вбитий» на догоду столичному «Динамо» «Дніпро», після чого він досі не може твердо звестися на ноги. Мимоволі повіриш у футбольне шкідництво. (Читай «Аргументи «Спартака» проти рідних сентенцій» Ю.Брязгалова у «УФ» від 2.12.98 р. Непогано б передрукувати в «Дні»). До такого навіть колосковці не опускалися.

І раптом: «Чи потребує наш футбол чергової реорганізації» («УФ» від 2.12.98 р. А цю підбірку можна використати при підбитті підсумків).

Та чи багато — 16 команд у вищій лізі?

Так, багато, враховуючи осінньо-весняне місиво і ліміт часу для збірних і клубних (єврокубки) команд. Ні, не багато, враховуючи можливі стадіонні збори і розбиті серця уболівальників «скривджених» команд. Та все ж, на скорочення йти необхідно. Шкода, що втрачено роки, адже починали з 18 команд.

І тільки добившись успіхів, провівши обширну дискусію, можна подумати про розширення вищої ліги. Не можна покладатися на розсудливість футбольних функціонерів.

II. УКРАЇНСЬКА ДОРОГА

1. Скоротити національну (вищу) лігу до 12 команд із вибуттям 4 команд (компромісний варіант: 14 команд із вибуттям 6).

Що це дає:

а) майже кубкова боротьба в кожному матчі, адже верхня половина веде боротьбу за медалі, нижня — за виживання;

б) проведення матчів тільки по суботах, а це і відвідуваність стадіонів, і недільний відпочинок футболістів (адже теж люди), і можливість проведення кубкових та міжнародних ігор по середах;

в) стабілізація календаря, відхід від негоди, упорядкування тренувального процесу.

2. Регіональну (середню) лігу мають становити дві групи по 16 команд з вибуттям 6, з територіальним поділом по Дніпру.

Що це дає:

а) те ж, що і вищій лізі;

б) розширення географії великого футболу;

в) акцентування двох напрямків (шкіл): західного технічного «бразильсько-італійського» і східного атлетичного «англо-німецького».

3. Периферійну (нижчу) лігу — на розсуд обласних федерацій.

4. Перейти на систему підрахунку очків «м'ячі плюс різниця» з перевагою кількості перемог при рівності очок у підсумковій таблиці.

Нехай не лякають мінусові показники внизу таблиці. Звикнеться. Можливості-то рівні!

Зате гарантується:

а) зростання результативності;

б) зростання майстерності;

в) зростання глядацького інтересу, себто відвідуваність;

г) істинне відбиття класу команд. Для переконливості можна проаналізувати будь-який рік. 5. Впровадити в практику (хоча б на 2—3 роки) запрошення (взаємообмін) головних суддів у полі із сусідніх країн. Гадаю, коментарі зайві.

6. Серед призів і кубків залишити тільки ті, які «лоскочуть» самолюбство, здобуваються справжнім трудом, а не отримуються наприкінці сезону зі здивуванням, що про них і не пам'ятали. Боротьбу ведуть команди і гравці обох ліг.

Призи:

а) «Гравець символічної збірної року» (11 кращих, за опитуванням тренерів);

б) «Кращий футболіст року» (за опитуванням спортивних журналістів);

в) «Кращий бомбардир року» (плюсуються результативні передачі з оцінкою 0,5 бала).

Кубки (перехідні з погодовими помітками команд):

а) Національний кубок (двоматчеві зустрічі);

б) «Маємо честь» (з оцінкою видалення — 10 балів, попередження — 3 бали, зауваження — 1 бал);

в) «Не той сильний, хто б'є, а той, хто підіймається» (у залік йде сума хвилин, коли команда, програючи, забивала гол у відповідь, адже шоковий стан лише в ці хвилини, а далі гра йде на рівних).

7. «Грандкубок» (перехідний). Кубок повинен бути масивним (не менше 1 т), сталевим (від вандалізму), мати високий п'ядестал (для поміток гравера). Перевозиться Кубок автомашиною і встановлюється краном на підході до стадіону команди, котра виграла його минулого сезону. Для уболівальників команди (клубу), котра володіє кубком, встановлюються пільги на вартість річних абонементів у розмірі 50%. Для уболільників команди (клубу), котра посіла друге місце — 70%, третє — 90%. Компенсація проводиться з коштів ПФЛ і ФФУ.

Залік балів ведеться таким чином:

а) від команди — голи плюс різниця, навіть якщо така система не буде прийнята для таблиць;

б) від уболівальників — кожні 10 тис. глядачів приносять команді (клубу) 1 бал;

у) від адміністрації клубу — оцінка (п'ятибальна) комісара матчу, котрий враховує прийом суперників (гостей), культуру уболівальників, стан поля і трибун, культуру обслуговування глядачів тощо;

г) від гравців — кожний, хто здобуде приз, вносить у скарбничку 1 бал;

д) від команди — зайняте місце в боротьбі за кубок «Маємо честь» віднімається від кількості учасників (12) і різниця вноситься в скарбничку.

III. МАЄМО ЧЕСТЬ

Звісно, окрім успіхів київського «Динамо», Україні гучними досягненнями гордитися не дано (поки). Але, по-перше, «Динамо» поки що єдина команда суперрівня і, по-друге, в ній «змішано крові» і «Шахтаря», і «Дніпра», і «Карпат», і «Чорноморця», і «Зорі»... Тому українським уболівальникам, окрім гордості за цю команду, доводиться проявляти заздрість і ревнощі, а іноді навіть образу за те, що їхні улюблені команди обділені увагою футбольної федерації. У зв'язку з цим кардинальні зміни повинні бути.

Можливо, запропоновані мною новації не безперечні, але ж на те й дискусія. Я не категоричний і вислухаю будь-які контаргументи, але збираюся відстоювати свої позиції.

То давайте ж думати, говорити і робити. Я впевнений, що недалеко той час, коли про український футбол заговорять у всьому світі. Всерйоз і надовго. Маємо честь.