Не просто Марія, а божественна

Гала-концерт «Пам’яті божественної Каллас» пройшов у Національній філармонії України. Цей творчий проект відбувся завдяки дипломатам Посольств Італії та Греції, Італійському інституту культури, музикантам оркестру Національної філармонії, солістам Національної опери та хору Київського театру опери й балету для дітей та юнацтва.

Варто зауважити, що кілька держав сперечаються, представницею чиєї країни була Марія Каллас: США, Греції, Італії чи Франції? В Америці Сисилія Софія Анна Марія Калойеропуло (справжнє ім’я легендарної Марії Калласс) народилася в сім’ї грецьких емігрантів. Це сталося в Нью-Йорку 2 грудня 1923 року. У США Марія зробила свої перші кроки як співачка (у вісім років, а в 16 — уже завоювала перший приз у консерваторському конкурсі, і почала заробляти своїм голосом гроші). 1937 року Каллас приїжджає до Греції (навчається в Афінській консерваторії), а через чотири роки відбувся її дебют на оперній сцені в пучінівській «Тосці», до речі, саме з цією партією співачка завершить свою вокальну кар’єру 1965 року на гастролях у США.

Справжню славу оперної діви принесла Марії сонячна Італія. Саме в цій країні засяяв її талант співачки. Підкорити оперний Олімп їй допоміг чоловік Джованні Батисту Менегіні, італійський бізнесмен, який був на 30 років старший від Марії. Його можна назвати Пігмаліоном співачки. Саме чоловік наполіг на тому, щоб Марія схудла, навчилася одягатися відповідно до вимог моди й фактично створив образ-легенду на ім’я Марія Каллас. 1950 року прима з тріумфом дебютувала в Ла Скала, заспівавши «Аїду». Журнал Life писав: «Її особлива велич була досягнута в давно забутих, музейних творах, що були вийняті з нафталіну лише тому, що нарешті знайшлося сопрано, яке може це заспівати», а критик із New York Times підкреслив, що Каллас повернула колишній блиск титулу примадонни. Сама співачка казала: «Я схиблена на вдосконаленні, і я не люблю середнього шляху», а її девізом у творчості було — «Все або нічого»! Все життя Каллас була трудоголіком: «Я працюю, тому я існую». За свою співочу кар’єру співачка виконала 37 оперних партій! Критики досі не можуть розкрити феномен секрету її приголомшуючого голосу (2,5 октави з масою музичних відтінків) і драматичного таланту. Адже ще за життя Марію Каллас називали «божественною співачкою». Здавалося — слава, тріумф, сотні шанувальників, а приму постійно переслідували приступи депресії, які її вимотували, хоча лікарі запевняли, що співачка здорова, і наказали лікувати нерви морським повітрям. Одного разу суднобудівний магнат і мільярдер Арістотель Онассіс запросив Марію здійснити круїз на яхті «Крістіна», і в 36 років Каллас уперше втратила голову від кохання! Вона фактично припинила співати, вирішивши присвятити життя коханому, розлучитися з чоловіком і народити дитину. Це фатальне кохання принесло співачці страждання. Коли Онассіс помер у березні 1975 року, Каллас сказала: «Нічого більше не має сенсу, бо нічого ніколи не буде так, як було... Без нього».

Залишивши сцену, Марія знялася у фільмі «Медея» Паоло Пазоліні. Ця роль неначе спеціально була написана для неї. Медея пожертвувала всім, включаючи батька, брата і дітей, заради любові, але була зраджена коханим так само, як сама Каллас зраджена Онассісом...

Марія Каллас померла раптово у своїй паризькій квартирі у віці 54 років. Її статок — 12 мільйонів дол. — успадкували колишній чоловік і мати... В останню дорогу співачку проводжав величезний букет від Арістотеля Онассіса, який помер за кілька років до неї. Такою була його остання воля. Прах Марії Каллас розвіяли над Егейським морем...

Минуло 32 роки, як пішла у вічність велика співачка: залишилася легенда про неї, та її справді не земний, а божественний голос. З нього й розпочався київський гала-концерт (організаторам вечора вдалося дістати унікальний запис 1958 року — виступ Марії Каллас у Парижі), й сталося диво, немов дух самої примадонни осяяв залу філармонії. У першому відділенні в супроводі Симфонічного оркестру під управлінням диригента Миколи Дядюри солісти Національної опери: Ольга Фомічова, Сергій Магера й Оксана Крамарєва виконали арії з улюблених опер Каллас — «Травіати», «Севільського цирульника», «Дон Карлоса», «Аїди» та «Норми». До речі, бас Магера і сопрано Крамарєва — лауреати Міжнародного конкурсу ім. Марії Каллас. А високу честь завершити пам’ятний вечір були удостоєні кияни: Вікторія Ченська, Анатолій Юрченко, Сергій Пащук, Юрій Ковальчук і баритон з Білорусі Станіслав Трифонов, які разом із хором та оркестром виконали в концертному варіанті другий акт знакової для Марії Каллас опери «Тоска». Цією фінальною точкою довівши, що феномен на ім’я Марія Каллас не має меж, і належить усім людям, які люблять високе оперне мистецтво.

Після концерту «День» поспілкуватися з відомим київським оперним співаком Сергієм Магерою, лауреатом багатьох престижних конкурсів і, зокрема, другої премії на Конкурсі ім. Марії Каллас:

— Цей конкурс був одним із найскладніших, бо співакам потрібно було підготувати 20 (!) творів: причому з них — 12 оперних арій, і тому не кожному молодому вокалісту таке завдання під силу. В другому турі потрібно було заспівати сцену з опери. Я виконав пролог із вердіївського «Трубадура». Про конкурс я дізнався від своїх колег із Національної опери України (Валерій Мурга, Тарас Штонда й Ольга Микитенко, які першими «прорубали вікно» на це престижне змагання), а я 2001 року продовжив славну українську традицію. Членами журі були такі «зірки», як Сазерленд, Альва, Кутрубас, Арихипова та інші. Я ретельно підготувався і дуже радий, що зумів гідно виступити на цьому престижному вокальному змаганні. Голос Марії Каллас почув у студентські роки, коли осягав оперну науку, і буквально був приголомшений силою, глибиною і його красою. Тоді непросто було дістати записи цієї легендарної співачки, але коли вдавалося купити платівку, то я відчував себе володарем справжнього скарбу. Слухаючи її голос, отримував задоволення, і намагатися осягнути секрети її акторського перевтілення, адже лише голосом вона могла передати масу відтінків: пристрасть, ліризм, драматизм. На нинішньому концерті я виконав арію Філіпа з «Дона Карлоса». Планував заспівати арію Банко з «Макбета», але через відсутність нот, які повинні були музиканти взяти в нашому театрі (Національна опера нині на гастролях за кордоном), довелося зробити заміну й виконати арію дона Базиліо з «Севільського цирульника». Проте публіка залишилася задоволена. Один номер був драматичний, а інший — веселий. До речі, в «Севільському цирульнику» я дебютував на київській сцені, а пісню «Про наклеп» можна назвати класичною попсою. Взагалі-то я віддаю перевагу ліриці з хорошою мелодичною музикою, щоб можна було передати голосом різні відтінки твору, що виконується.

Концерт дуже сподобався публіці, що, стоячи, оваціями вітала співаків і музикантів, які подарували незабутні миттєвості з чудовим оперним мистецтвом та його великою співачкою — Марією Каллас.