Незвичайне літо

Ось і цього року буде три табірні зміни, які триватимуть із 13 до 24 липня, з 27 липня до 7 серпня і з 15 до 26 серпня. Про те, які особливості відпочинку в православному таборі, розповідає отець Нифонт (Омельчук), який очолює дитячу недільну школу при Свято-Покровському храмі Луцька і є одним із координаторів «Стежини добра». Взагалі-то дитячий православний табір при Волинській єпархії Української православної церкви діє вже багато років, проте він був, так би мовити, виїзним. Єпархія вивозила діток із православних сімей навіть на море. Але митрополитові Луцькому і Волинському Української православної церкви владиці Нифонту давно хотілося, щоб табір був стаціонарним. Тому, коли добрі люди придбали для єпархії колишнє військове містечко поблизу Старосілля і тут почав обживатися жіночий монастир, одним із його об’єктів став корпус для таборян.

Чудова місцина заповідної краси. Черниці мають і ставочок, у якому розводять риб. Величезна галявина, на якій розташовані монастирські корпуси і храми, оточена хвойним лісом. Гриби, ягоди, цілющі й просто запашні трави. А на монастирському подвір’ї влітку квітнуть чудові троянди.

В оголошенні про новий табірний сезон мою увагу привернуло застереження, що чотириразове харчування буде «згідно з настановою православної церкви». Оскільки для батьків, передусім, важливо, аби було ситим тіло їхнього чада, а вже потім — душа, то запитала отця Нифонта: чи не передбачає таке застереження суворого монастирського посту?

Отець Нифонт каже, що «пісною» буде хіба що третя табірна зміна, котра збігається з Успенським постом. Так само пісними є й середа і п’ятниця в перші дві табірні зміни. У табір приходять дітки з православних сімей, то ж для них це не є дивиною. Власне, хто хоч раз обідав у будь-якому монастирі, то знає, що й пісна страва, приготовлена зі щирою молитвою, смачніша від будь-якої скоромної. Принаймні дітки в таборі ніколи не були голодні чи скаржилися на меню.

Цікаво, що чимало дітей у таборі було торік із сімей, батьки в яких ще мало, так би мовити, воцерковлені. Рідко відвідують храм, не знають і молитов. Проте вже розуміють і прагнуть, аби їхні дітки жили з Богом у серці. Якщо торік перші дві зміни були набрані ще задовго до початку табору, то на третю записалася лише половина дітей, а на четверту зголосилися одиниці. Усе-таки це дуже нова справа, яка так само потребує своєрідної реклами. Та коли діти з перших двох змін почали роз’їжджатися по домівках і ділитися враженнями, то й дві наступні зміни виявилися переповненими.

Багатьох цікавить, чи багато часу в православному таборі присвячено молитві, чи не занадто впливає стиль монастирського життя на дозвілля дітей.

— Монастир живе своїм життям, а табір — своїм, — каже отець Нифонт. — Зазвичай життя в ньому починається і завершується молитвою, проте ніхто не примушує дітей відстоювати довгі служби. Та коли ми пропонуємо їм побувати на Полуночниці, яка служиться лише в монастирях, то завжди зголошується дуже багато охочих, зокрема серед старших дітей.

Можливо, в цьому для них є і певна романтика, бо ж служба починається після півночі. Сама ж програма зміни передбачає також класичні моменти табірного життя: ранкова зарядка, купання в річці, вечірнє вогнище... Дітей навчають англійської мови, азів флористики, виготовляти прикраси з бісеру й вироби з глини, випалювати на дереві картини. Діє художня студія та спортивні гуртки. Звичайно, таборяни виконують і монастирський послух, допомагаючи черницям, наприклад, складати дрова... Є на території обителі дитячий майданчик, батут і гойдалки. Цього літа ще користуватимуться тимчасовим басейном, а до наступного року планують збудувати стаціонарний басейн.

Табір діє коштом єпархії та добрих людей. Владика Нифонт, який провідує кожну зміну, плекає мрію, аби табір працював і під час зимових та осінніх канікул. Отець Нифонт каже, що батьки після повернення дитини з православного табору телефонують і запитують: що ви зробили з чадом, бо воно нагадує янгола... Хоча, звісно, через кілька днів спокуси життя багатьох повертають до звичної реальності. Але те, що з Богом у серці жити легше, вже нікуди не подінеться з дитячих душ.