Норвезький джаз у Києві

У Великій залі НМАУ імені П. Чайковського (у рамках Міжнародного джазового абонемента)  відбувся сольний концерт відомого норвезького клавішника-імпровізатора.

Музика  Буґґе Вессельтофта тональна, але його 5-8-хвилинні твори не можна назвати легкодоступними, вони потребують цілковитого включення у сприйняття слухачів, оскільки дотичні до сучасної «філармонійної» музики.

Нагадаємо, вперше норвежець відвідав Україну минулого сезону як учасник фестивалю Jazz In Kiev групи підтримки альбому «Північне сяйво» американського вібрафоніста Майка Мейнієрі. Тоді гості  намагалися зосередити публіку на пошуках у дусі ECM-стилю, Nature’s Boy Хампердінка та кіномузиці  Елмера Бернстайна. Цього літа Б. Вессельтофт грав з іншим складом на площі Ринок у Львові на Alfa Jazz Fest’e у зовсім іншому ключі. Не юні музиканти видавались молодими, демонструючи придуманий у 1990-х Вессельтофтом Future Jazz метод змішування джазу з модною клубною музикою, відомий як «ню джаз» (nu jazz). Грали напористо, об’єднуючи первісні й сучасні ритми, шуми, переплітаючи акустичне й електронне звучання.

До речі, Вессельтофт починав як рок-виконавець і за тридцять років роботи пройшов кілька творчих періодів. В останніх сольних альбомах, виданих на власному лейблі Jazzland Recordings, і дедалі частіше в живих виступах піаніст-новатор схиляється до тихого роздуму, лірики, і йому є що сказати слухачам.

Нині в Києві, а за день до цього — в Одесі, Б.Вессельтофт грав один. Слава цього артиста-самоука не вигадана і не розпіарена. Він видатний музикант, який сам себе створив!  Хоча традиційної системної освіти Буґґе не здобув, але багато що сприйняв з музичного джазового дитинства під опікою батька-гітариста Еріка Вессельтофта. Не останню роль в його творчості відіграє мистецька інтуїція, дар у всьому відчувати міру і стиль.

Розпочався концерт з тихої гри на роялі. Виступати у стінах Академії для Буґґе стало певним випробуванням. Утім, володінню інструментом норвезького піаніста можна позаздрити. Протягом години музикант імпровізував, сидячи за роялем, а за його спиною чекало своєї миті електронне обладнання. Грав різноманітно, значна частина композицій мала блюзову ритмічну основу. Динаміка кожної композиції і загальний градус концерту розвивалися за наростаючою. Пролунали фрагменти альбомів Playing і Songs.

Завершальні півгодини вечора представили Вессельтофта-електронщика. Як відомо, першим консенсус між джазом і новим молодіжним стилем — діджеїнгом та хіп-хопом — зумовив американець Хербі Хенкок в альбомі Future Shock (1983 рік). Буґґе став одним з тих, хто підхопив ініціативу метра в Європі. У Києві він «підкладав» під звучання рояля шуми та біти, застосував ембієнтні «космічні» образи, «граючи» на iPad’e і ноутбуці. А в глядацьких рядах стояла заворожлива тиша.

У результаті Буґґе виконав на біс Генрі Манчіні Moon River, але обіцяного організаторами популярного стандарту Take 5 не зіграв. Утім, після цього концерту залишилося відчуття дотику до великого і бажання взяти й послухати його записи.