«Обрані часом»
Таку назву має виставка народного художника України Володимира Слєпченка, яка експонувалася в Національному музеї літератури
Художник реалізовував свій творчий проект упродовж останніх чотирьох років, створивши цілу галерею живописних портретів славетних українців минулого (35 картин). Полотна із зображенням відомих політиків, письменників, художників, композиторів і музикантів, церковних діячів, державних правителів, викарбуваних на скрижалях української історії, написані унікальною авторською технікою, що має назву «art-line» (з англ. — «мистецтво лінії»). Володимир Слєпченко, працюючи над цією серією портретів, відмовився від традиційних мазків пензлем, що широко застосовуються у живописі маслом. Замість них митець удався до звичайних прямих, горизонтальних і комбінованих ліній заданої довжини і ширини, коли наносив їх на полотно олійними фарбами.
— Лінія горизонтальної чи вертикальної спрямованості, в моєму розумінні, є втіленням руху і часу, а ще — простору, з якого, завдяки засобам вираження, виникають обличчя людей, — вважає Володимир СЛЄПЧЕНКО. — Якщо час розглядати як філософську категорію, то в моїх картинах він знаменує початок і кінець існування всього живого на землі, врешті-решт, визначає здобутки і втрати особистості, її роль у процесі формування історичної долі цілих народів і держав. Саме до конкретних постатей, котрі визначили майбутнє України, і звернена моя увага як митця.
Серію «Обрані часом», представлену в Музеї літератури, відкрив портрет Тараса Шевченка. У рік святкування 200-ліття Кобзаря для В. Слєпченка дуже важливо було винести на суд громадськості власне бачення образу Пророка української нації, показати його велич і геніальність. Якщо пильно придивитися до згадуваної авторської роботи, то не полишає відчуття якоїсь космічності та планетарності у зображенні поета, який зміг лише словом піднести патріотичний дух народу до небачених висот.
Гама емоцій виникає і при перегляді інших портретів, зокрема, Володимира Великого, Данила Галицького, Григорія Сковороди, Івана Мазепи, Миколи Гоголя, Лесі Українки, Івана Франка, Степана Бандери, Андрея Шептицького, Василя Стуса, Сергія Параджанова, В’ячеслава Чорновола, Ліни Костенко, Мирослава Скорика та інших.
Якщо бунтівний гетьман постає перед глядачем у товаристві двох антиподів — Петра І та Карла XII, які зіграли фатальну роль у його долі, то автор повістей «Тарас Бульба» і «Вій» зображений на картині ніби у дзеркальному відображенні. Тільки з одного боку він сприймається веселим і піднесеним, а з іншого — засмученим і стурбованим.
Варто згадати і живописний портрет Василя Стуса. Художник, працюючи над ним, не обмежився лише підготовчими ескізами і дослідженнями рідкісних світлин із зображенням поета. Володимир Слєпченко ґрунтовно вивчив його літературну творчість, аби наблизитися до розуміння світогляду і переконань талановитого лірика, перекладача, літературознавця, правозахисника, життя якого підпорядковувалося не лише творчості, а й постійній боротьбі проти тоталітарної системи. На картині глядач бачить знайомі риси обличчя, що дають уявлення про вольовий характер морально стійкої і водночас безкомпромісної людини.
— Його таборова поезія це суцільний оголений нерв, невгамовний душевний біль, таврування людського зла... Все це випромінюють його очі на портреті, а сам погляд має якийсь дивовижний магнетизм, — зазначає художник. — Не кожен має таку внутрішню енергетику, втілену у поетичні рядки. До речі, в картині переважають холодні, часом, брудні відтінки фарб, завдяки яким досягається кольорова гама, притаманна для табірного середовища, тюремного побуту, в якому поступово згасала свіча земного існування Василя Стуса. Та й вертикальні лінії, присутні на картині, створюють імітацію тих грат, за якими сидів поет.
Цікаву концепцію художник запропонував і в розкритті образу Богдана Ступки, зобразивши його на картині, як він сам каже, справжнім королем театральної сцени. Помітною деталлю в портреті талановитого актора є корона, удекорована характерними масками героїв Ступки, відомих глядачу з кінофільмів і вистав про Тев’є-Тевеля, Тараса Бульбу, Богдана Хмельницького та Івана Мазепу.
П’ять років тому В. Слєпченко відкрив приватну садибу-галерею в передмісті Києва. Ця двоповерхова будівля є постійно діючою виставкою, де експонуються не лише його мистецькі роботи, а й твори інших вітчизняних і зарубіжних художників.
Сьогодні майстер перебуває на піку творчої кар’єри. В найближчих планах Володимира Слєпченка продовжити серію «Обрані часом», більшість персонажів з якої вже давно увічнені в пантеоні національних героїв.
Фотоілюстрації надано організаторами виставки.
