Пахне лютий весною
На семи вітрах мчав лютий. Квапився, аби не згаяти жодної хвилини. Та це й зрозуміло — найкоротший він серед своїх братів, а клопоту чимало. Взимку відчутно зносилося біле вбрання, де-не-де навіть почорніло. Доведеться обновити, обсипати снігом. І морозу варто нагадати, що до кінця зими ще чимало часу, нічого розкисати.
Характерно, що у Стародавній Русі лютий вважався останнім місяцем року, й величали його «січнем» за те, що він відсікає один рік від другого. Були й інші назви, зокрема, «межень» — календарна межа зими і весни, «сніжень» — від снігопадів, характерних для цієї пори. Лише наприкінці ХІХ століття назва «лютий» закріпилася за другим місяцем року.
В окремих джерелах, як історичних, так і літературних, зустрічаємо такі назви, як «лютень» і «бокогрій». Цікаво, що перший з них, тобто «лютень», господарює нібито вночі і зранку. А ближче до полудня мороз спадає, і тут заявляє про себе «бокогрій». Гріє він стовбури дерев, пригріває сніг, і тому все відчутніше починає пахнути весною.
Недарма здавна, 2 лютого за старим стилем, народ відзначав день стрітення. Вважали, що саме в цей день зима з весною зустрічаються. За народними прикметами, 2 лютого зранку буває останній великий мороз. У другій половині дня чекали відлиги, яку пов’язували з раннім приходом весни.
Усе говорить про те, що позиції у лютого не зовсім стійкі. Хоче він цього чи не хоче, а доведеться поступово здавати їх. Правда, не слід забувати, що характер у нього зимовий, і тому можна чекати сюрпризів: і завірюх, і тріскучих морозів. Недарма кажуть, що у лютому сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє і знизу мете. Але, хоч лютий і лютує, та весну чує.
Фенологи ще називають лютневу пору «весною світла». Адже протягом місяця день прибавиться на дві години. Середня тривалість сонячного сіяння у лютому становить 59,2 години — майже вдвічі більше, ніж у січні.
Тому закономірно, що саме в цьому місяці починає поступово пробуджуватися природа. Ще не встигне розтанути сніг, як на теплих проталинах з’являться розові й сині медуниці та яскраво-жовті вітрянці. Проте «найсміливіші» — підсніжники. Через тиждень-два розгребіть сніг, і побачите зелені паростки.
По-різному просинаються від зимової сплячки дерева. Найперще це зроблять ті, на які потрапляє багато сонячних променів. Особливо чутливі до тепла верба, вільха. Гляньте на вільху: уся вона зараз причепурилася чорними шишечками й твердими сережками. У її кронах уже запульсував сік. Тому досить принести гілочку в дім і поставити у воду, як через кілька днів вона почне оживати: сережки стануть довгими, і посиплеться із них жовтий пилок, а потім з’являться листочки. У клена гостролистого рух соку почнеться в кінці місяця. Не забариться також і горішник.
У другій половині лютого починається й так званий лісовий самосів. У погожий день можна бачити, як буре крихітне насіння кружляє в повітрі. У цю пору розслаблюються у ялинок лоскутки. З них вилітають насінини. Причому, з кожної ялинової шишки вилітає в середньому сто й більше насінин. А всього гектар густого лісу висіває на сніг до десяти пудів посівного матеріалу. Частину його поїдають птахи, частину розносить вітер, вода. Ось так і розмножуються ялинки. Тому, побачивши у листяному лісі цю вічнозелену красуню, знайте: її тут ніхто не садив — сама виросла. У такий спосіб поселяються далеко від материнської крони вільхи.
Відчувають наближення весни й птахи. У сонячний полудень все дзвінкіше виводить свою пісню велика синиця. На галявинах радіють потеплінню поповзень і пищуха. Виводять трелі снігурі, видзвонюють омелюхи, здається, що вони ніби подобріли, стали довірливішими. Перші самостійні вильоти роблять уже малі шишкарі.
У багатьох звірів у лютому починається шлюбний період. Тому в цей час у навколишніх лісах можна зустріти вовків. У пошуках «нареченої» блукаючі вовчі зграї можуть забрести за 70—80 кілометрів від місць постійного перебування.
У місячні лютневі ночі влаштовують залицяльні ритуали зайці. Місцем побачення вони обирають відкриту місцевість. Досвідчені мисливці, угледівши на снігу подвійні сліди, знають, що це йшла шлюбна пара.
Чим ближче до весни, тим відчутніше понижується рівень води в річках та озерах, і утворюються підльодові пустоти. Саме їх і використовують для полювання річкові жителі — видри, норки, ондатри. Скоро прокинуться від сплячки бобри. Закінчується сон і в борсуків.
...Тихо, непомітно крадеться під снігом весна. У неї свій графік, про який лютий поки що нічого не знає. І, мабуть, це краще.
