Перші труднощі — українські дороги

Відомий дніпропетровський мандрівник Сергій Гордієнко, який близько місяця тому пішки вирушив iз Севастополя у подорож навколо світу, на новорічні свята на шляху до Києва благополучно дістався до рідного Дніпропетровська. Незважаючи на те, що у минулі роки йому довелося побувати на Північному полюсі і зимувати в Антарктиді, перший етап «кругосвітки», що розпочалася землею України, за словами самого С. Гордієнка, виявився зовсім не легким. Як повідомив бувалий мандрівник на прес-конференції у Дніпропетровську, найважчим і небезпечним виявилося пересування українськими автошляхами. На шляху від Севастополя до Дніпропетровська йому тричі доводилося стрибати у кювет, щоб не опинитися під колесами машин, що мчать. Усього протягом 500-кілометрового шляху він нарахував 179 вінків на місцях автокатастроф, загибелі пасажирів і пішоходів.

Незважаючи на м’яку зиму, вже у перші дні своєї подорожі Сергій сильно захворів і вимушений був лікувати свої легені. Проте, на думку мандрівника, ще важче прийшлося його вірному собаці лабрадору Румбу, який разом iз господарем сумлінно тягнув колісний візок iз багажем. Підкріплювати свої сили обом мандрівникам довелося як тривалим відпочинком у населених пунктах, так і посиленим харчуванням — гречаною і вівсяною кашею з м’ясом, сухофруктами і щоденним вживанням незамінного українського сала. Вельми доречним, за словами С. Гордієнка, виявився і заєць, якого пес Румб на дозвіллі зловив у степу. Крім того, набратися бадьорості і здоров’я українському землепрохідцю допомагали американські біодобавки, рекомендовані дніпропетровськими лікарями. Один iз них, Володимир Діденко, який очолює гастроентерологічний центр, повідомив журналістам, що стан здоров’я відомого мандрівника цілком задовільний, хоч найміцнішим є його моральний дух.

Сам С. Гордієнко на зустрічі з пресою, дійсно, був у підведеному настрої. За його словами, він не сумнівається у своїй спроможності здійснити складну сухопутну і морську подорож. Уже 15 січня Сергій має намір вирушити з Дніпропетровська на Київ, а до весни планує пройти до центральних районів європейської Росії. Морський етап його мандрівок має розпочатися на Далекому Сході, де С. Гордієнко за допомогою каркасно-надувного човна хоче дістатися Японії, Курил, Камчатки та Аляски. Проте, найважчим етапом український мандрівник вважає форсування на човні Атлантичного океану після пішого переходу американського континенту. Проте, перед собою він ставить не тільки це, але й інше надзавдання — потрапити на особистий прийом до самого Президента США — Дж. Буша-молодшого. Завершити свою подорож наш земляк збирається в українському Севастополі через 4 роки, на тому ж самому місці, звідки він стартував. Як істинно віруюча людина, С. Гордієнко зміцнює свій дух святою реліквією — натільним хрестом, знайденим на розвалині херсонеського храму. В той же час у своїх мандрівках він має намір спілкуватися не тільки з Богом, але і за допомогою Інтернету тримати зв’язок з рідною Україною. На більше — супутниковий телефон, відеокамеру чи цифровий фотоапарат — у С. Гордієнка просто не вистачає коштів. Як би там не було, задумкою свого земляка багато дніпропетровців захоплюються, сподіваючись, що у разі успіху він стане не менш відомим, «ніж футболіст А. Шевченко чи боксери брати Клички». Поки ж у далеку дорогу відчайдушному мандрівнику-одинаку у Дніпропетровську подарували книгу з описом його колишніх мандрівок, причому під вельми вдалою і красномовною назвою — «Орли у зграї не літають»...