«Плакати вішати заборонено»
У донецькій «Ізоляції» відкрилася несподівана виставка
На території донецького фонду «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив» відкрилася виставка «Плакати вішати заборонено». Куратор проекту Андрій Горохов привіз до Донецька понад 30 кг постерів, зібраних цього року в Берліні. Більшість плакатів — з району Фрідріхс-хайн-Кройцберг-Нойкельн, де живуть креативні люди. Серед експонатів — реклами панк-концертів, радикальних журналів, гаражних вечірок і тату-салонів. «Зривати плакати змусила жадібність до краси, що розвішена містом і живе лише півдня. Зберігати вдома багато афіш неможливо, тому вирішив, що створю колекцію графічних робіт для донецького музею дизайну», — розповідає Андрій Горохов.
У Берліні плакатів дуже багато, їх клеять один на одного, тому виходять строкаті «пироги» з п’яти-шести афіш. Куратор виставки коментує: «Цікава серія маленьких ксерокопій на кольоровому тлі — типова берлінська справа. Чорний «ксерокс» на яскравому флуоресцентному папері швидко ліпиться зверху будь-якого постера, й виходить плакат-паразит — дешево й сердито. Графіка на таких афішах «сяк-так», але вони «забивають» усі інші вивіски — при нічному освітленні ксерокопія світиться».
Приклад такого плаката — заклик «Танцюй для революції». У Берліні є традиція танцювально-політичних заходів: виручені від таких вечірок гроші йдуть, наприклад, на допомогу товаришам, які потрапили до поліції під час розгону демонстрації. На подібну дискотеку запрошує афішка кислотно-зеленого кольору.
На виставлених плакатах шалений креатив поєднується з соціальними темами. Величезний постер закликає: «Перервати абонемент гвалтівника!». Майже весь плакат «окупували» чорні фігурки — чоловіки-гвалтівники, на яких не заявили в поліцію, всього шість блідо-рожевих фігур — ті, кого засудили. Унизу — статистика: щороку в Німеччині відбувається близько 160 тис. згвалтувань.
Частина експонатів зроблена в техніці шовкографії: кілька шарів фарби наноситься крізь трафарети, виготовлені фотоспособом, — так кольори виходять яскравішими й більш насиченими, ніж на друкарських виробах. Шовкографія виконується вручну, й на вулиці такі плакати — рідкість. Один з них — чорно-білий постер «Незалежний Бінц заснований 2006 року». Бінц — фабрика в Цюріху, яку 2006 року захопило місцеве населення. Відтоді там утворився центр незалежного життя: хтось проводить концерти, а хтось просто живе в будівлі фабрики.
У колекції куратора виставки є постери з Кельна, Москви, Харкова, дивакуваті оголошення про купівлю волосся з Луганська. Горохов зізнається: «Цікавлюся донецькими постерами, але таких сміливих і потворних, як у Берліні, тут немає, вони недостатньо «погані» для мене. Узагалі, треба вміти бачити красу плакатів — люди часто проходять повз чудових робіт. У моїх постерів є візуальна цінність, через десять років вони перетворяться на унікальний архів. Сподіваюся на нові виставки — ще є, що показати й, звісно, продовжую колекціонувати плакати, у мене вже залежність!»
Виставка «Плакати вішати заборонено» триватиме до 26 січня.