Пленер як спосіб спілкування
Десять днів, під променями пестливого травневого сонця, на просторій заскленій веранді пансіонату «Пролісок» і в її околицях панувала на диво дружня, м’яка і спокійна атмосфера. Митці, які в буквальному значенні вирвалися з чіпких обіймів міської суєти і замкнених просторів своїх майстерень, поринули в процес творчого спілкування, який залучає та притягає до себе з неймовірною силою. У цьому, можливо, й була найцінніша риса симпозіуму, що відбувся.
На рубежі ХХ сторіччя гурток С. Мамонтова, об’єднання «Мир искусств», «Голубая роза», «Бубновый валет», якими б не були далекими їх естетичні платформи, існували саме як вогнища творчого спілкування. 80-і роки, при активному опікуванні Спілки художників, також були заповнені пленерною діяльністю. І гальмування в даному процесі в 90 хроках абсолютно очевидно вплинуло на характер художнього руху.
Найбільш яскравими подіями свята творчого спілкування, яке відбулося, стали спільні роботи на шовку й на полотні, які створювалися буквально в останній день. Вони й були акцентами та колективними творчими знахідками-портретами на заключній виставці. Підбиваючи підсумки минулого симпозіуму, в хитромудре мереживо якого впліталися скульптура, живопис, графіка, батик, кераміка, фотографія, стало очевидним, що необхідна загальна продумана програма.
