Помилка Петра

Олександр Миколайович Романов, коли був імператором Олександром Другим, любив задавати різні запитання. А що буде, коли визволити селян? А що буде, коли дозволити свободу слова?

Кинули в нього бомбу, аби менше запитував, але він і після смерті не вгамувався.

-- Послухайте, -- каже, -- Володимир Ілліч. Ось ви розумний чоловік, здійснили переможну революцію. Скажіть мені: чому в нас у Росії так багато крадуть?

-- Хто краде? В кого краде? -- прицілився в нього поглядом Володимир Ілліч. - Злодійство, батечку, поняття класове.

Вирішив Олександр у Сталіна поцікавитися.

-- Крадуть? -- почав розкурувати люльку генсек. - А хто забрав Кавказ? Хто забрав Середню Азію? Але це я не в докір, я розумію, що ви це зробили в інтересах зміцнення дружби народів.

Відшукав імператор Микиту Сергійовича. Мовляв, ось яке цікаве запитання: чому в нас у Росії так багато крадуть?

Хрущов зсунув на потилицю капелюха, під яким виявився картуз із пролетарської молодості. Насунув він на лоба кепку й каже:

-- Скажу тобі як визволитель визволителеві. Ось ми все визволяємо, визволяємо. А кого ми визволяємо, ти хоч раз замислився?

Замислився Олександр, підвів очі до неба. Чому, питається, у нас так багато крадуть?

І відповіла йому найзоряніша частина голосом Леоніда Ілліча Брежнєва:

-- Хто краде, хто краде? А ти за руку піймав? Це все твій родич Петро: прорубав, розумієш, вікно в Європу, а у вікна хто лазить? Ось і міркуй. Треба було йому, Олександре, двері прорубати, тоді б у нас із тобою було все нормально.