Про конкурс, романи, кіносценарії та... дещо більше
Названі імена переможців цьогорічної «Коронації слова»
У Київському державному театрі оперети відбулася урочиста церемонія нагородження переможців та лауреатів Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова». Його співзасновники — компанія «Крафт Фудз Україна» та телеканал «1+1».
За шість років існування конкурсу на його адресу надійшло біля семи тисяч (!) рукописів (півтори — цього року) майже з усіх регіонів України, а також з Польщі, Угорщини, Росії, Канади... Пишуть не тільки початківці (Наталка Очкур, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Анна Хома — ось лише кілька «відкритих» імен), а й відомі драматурги, кіносценаристи і письменники, наприклад, Павло Вольвач, Богдан Жолдак, Марія Матіос, Василь Шкляр... За цей час видано 55 романів, а нещодавно у співпраці з «1+1» — ще й збірник кіносценаріїв переможців останніх років. «Це літературне змагання започатковане наприкінці 90-х, коли українське кіно вже не жило, — зазначає кінокритик Володимир Войтенко. — Зараз ми, принаймні, відчуваємо хоч якийсь його пульс. Тому «Коронація...» бере безпосередню участь у тому, аби наша сценарна школа знову постала. Адже сценарій — це підмурівок кінематографа». До речі, за трьома кіносценаріями вже відзнято фільми: за мотивами кіноповісті Олександра Жовни «Експеримент» Роман Балаян створив стрічку «Ніч світла», а молоді сценаристи-режисери Кирило Устюжанін і Надія Кошман екранізували власні драматургічні роботи «Дванадцять копійок» і «Світлячки». Треба сказати, що майже одночасно із заснуванням конкурсу, в київській кіношколі було організовано сценарні майстерні, студенти і викладачі яких щоразу стають його лауреатами.
Цьогорічна «Коронація слова» була ще одним переконливим свідченням того, що конкурс стає все більш резонансною і масштабною подією. По-перше, це авторитений склад жюрі: кінорежисер Олесь Санін, театральні режисери Олексій Кужельний, Віталій Малахов і Дмитро Богомазов, актори Федір Стригун і Богдан Бенюк, письменник Андрій Курков, директор кінофестивалю «Молодість» Андрій Халпахчі, телеведуча Ольга Герасим’юк, літературознавець Микола Жулинський, видавці Віталій та Дмитро Капранови... По-друге, ще до оголошення прізвищ переможців та лауреатів (твори розглядалися під псевдонімами), серед видавців уже було визначено, хто який роман друкуватиме. Принагідно зазначу, що кожного року ці книжки виходять тиражем 4—5 тисяч, що вважається доволі великим накладом в Україні. Був і прецедент — торік розійшлося 20 тисяч екземплярів однієї дитячої збірки. І, по-третє, зросли гонорари. Тепер I премія становить 15 — 20 тисяч гривень, друга — 7 — 10, відповідно третя — 3—5 (у залежності від жанрових номінацій). І по тисячі — за лауреатство. Разом призовий фонд становить 95 тисяч гривень.
Отже, перше місце у жанрі кіносценарію посіла «Вечірняя» Ігоря Негреску, режисера дитячих фільмів «Бродяги півночі», «Доміно», «Димка»... Друге — «Не бийте свого президента» Ігоря Козира, а третє — «Бранець» Валентина Тарасова, режисера- постановника телеканалу «Інтер». До речі, торік Валентин здобув найвищу нагороду у номінації «п’єси». А цього разу призові місця у цій категорії між собою поділили: «Єврейський годинник» Андрія Рушковського та Сергія Кисельова, «Стежечка Святого Миколая» Лариси Діденко і «Про потяг, валізи, мотлох та дещо більше» Артема Вишневського. «Мені як члену жюрі особливо видалися цікавими дитяча «Стежечка Святого Миколая» та «Педрада», що стала лауреатом, — говорить режисер Сергій Архипчук. — Хоча останній доробок про сільську школу, але це ніби модель усієї нашої держави. Взагалі, перечитуючи п’єси, я знайшов у них відгомін усього того, що відбувається у повсякденному житті».
Для багатьох членів журі було несподіванкою, що першу і другу премії у жанрі романів присуджено «Темній воді» і «Зоопарку, або Діти до 16» Андрія Кокотюхи, тому що вони настільки різні за стилем, що мало хто здогадувався, що їх писав один автор. Третя премія присуджена «Міфу» Романа Костенка. «Дуже здивував Кокотюха, — діляться враженнями брати Капранови з агенції «Зелений пес». — Десь було припущення, що це він. Адже його як автора 15 книжок, постійного учасника «Коронації...» добре знаємо. Але якщо Андрій навчився писати у різних стилях, значить, став справжнім профі. Видавництва навіть конкурували поміж собою, щоб видати ці два романи. Ми друкуватимемо «Зоопарк...». Це добре, що в журі є видавці, які до творів підходять з огляду на те, який на них буде попит. Сказати б, ми знаємо, як продавати того Кокотюху, який написав «Темна вода», а от як продавати «Зоопарк...» — поки незрозуміло, але тим воно й цікаво. Будемо пробувати». За словами Андрія Кокотюхи, цей роман — соціальний. Він про 14—15 літніх хлопців, які виростали в глибинці і коли потрапили у світ широкий, опинилися поза суспільно-активним життям.
«З романами все зрозуміло — вони виходять друком і продаються, — підсумовує голова правління «Крафт Фудз Україна» Юрій Логуш. — А от з кіносценаріями працюємо на перспективу. Я вірю, що таки настане той час, коли українське кіновиробництво відродиться. Що стосується п’єс, то до кінця 2006- го плануємо найкращі з них видати окремою збіркою і, звичайно, намагатимемося їх поставити. Є вже певні домовленності із деякими київськими театрами, однак існують проблеми фінансового характеру. Ну, що ж, шукати гроші — така вже доля українських культрегентів».
Юрій Логуш, один з тих, поки що небагатьох, хто чітко усвідомлює, що у сучасних реаліях просто необхідно, щоби бізнес підтримував українську культуру. «Коронація слова» хоч і є для нього до певної міри клопотом, що потребує щороку неабияких зусиль і немало коштів, та це його внесок у розбудову держави. Цей конкурс — приклад для тих бізнесменів, які багато говорять про розвиток культури, але мало роблять поза приватним бізнесом. Ольга Герасим’юк влучно сказала, що «1+1» завжди радо підтримував «Коронацію...» тому, що в Україні існує відповідальний бізнес.
P.S. Організатори «Коронації слова» висловлювали подяку своїм інформаційним спонсорам, зокрема і газеті «День».
