Пророк у своїй вітчизні

У складі тріо та як соліст — гітарист Енвер об’їздив півсвіту, 3—4 рази на рік працюючи в далеких краях. Грав у багатьох країнах Європи (крім, на жаль, Іспанії, батьківщини гітари, де він сподівається ще побувати). Нещодавно гастролював у Бразилії, де виступав з концертною програмою і брав участь у створенні музики до кінофільму, зміст якого пов’язаний з актуальними проблемами порятунку лісів Амазонії. Зараз він продумує можливості підключення бразильського проекту до розв’язання не менш складних проблем зі збереження екології його рідного Чорного моря. Спілкуючись з цією відкритою, привітною, доброю і красивою людиною, розумієш, чому все, що він робить на сцені та в житті, так подобається людям. Він вкладає в свою музику, iнодi складну, яка вимагає напруженого сприйняття, а частіше відкриту, світлу, просту (а простота — вищий ступінь майстерності) життєву мудрість, високу культуру і широкий погляд музиканта, що увібрав і узагальнив народний мелос сходу і заходу разом з ритмами, гармонією, технікою та звуковою манерою кращих джазових виконавців. Серед улюблених гітаристів він називає Ела ді Міолу, Карлоса Сантану, Едді ван Халлана, Річчі Блекмора. В імпровізаціях Ізмайлова тісно переплітаються інтонаційна природа його рідної татарської музики з відгомонами всієї східної мелодики і джазовими ритмами, і відбувається це абсолютно природно і просто. У нього є чому повчитися. Його періодично запрошують попрацювати до музичних вузів інших країн: ще у 1991-му він викладав у Фінській музичній академії ім. Яна Сибеліуса, а минулого грудня провів майстер-клас у Молдовській консерваторії. Він — лауреат численних зарубіжних та вітчизняних джазових фестивалів, одному з перших наших джазових музикантів йому було присвоєно звання заслуженого артиста, в 1995 році його було визнано музичними критиками України «Музикантом року». Але він геть позбавлений усякого снобізму, залишаючись відкритою глибоко інтелігентною людиною в будь-якій ситуації.

Його оригінальна манера гри всіма десятьма пальцями обох рук відрізняється від зрідка застосовуваної на заході аналогічної гітарної техніки, яка там називається «тепінг» (від англ. «tap» — стукати і «type» — друкувати на машинці). Але технічна досконалість кримчанина є лише засобом втілення його ясної привітної музики. Нещодавно в грудні він грав у Національній опері в концерті «Нові мелодії Різдвяної ночі», відразу ж підкупивши не дуже готову до сприйняття джазу публіку. Його виконання обробки української народної пісні «Ой, чорна, я си чорна» і напористої джаз-рокової в народному стилі композиції із застосуванням 10-пальцевої техніки та дуже чітким, ідеальним «слепом» (slap — ляпанець) сподобалися слухачам. I з публікою він спілкується по-свійськи, підкуповуючи серце жартами, на зразок «удару» у власну вилицю в кінці імпровізації.

Енвер — батько двох доньок: Гульміри, ім’я якої перекладається з татарської як «квітка миру» і Леніє — молодої талановитої джазової співачки.

Київське музичне агентство «Театр джазу» за підтримки Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв 23 лютого на сцені Будинку офіцерів організує концерт, у якому виступить Енвер Ізмайлов разом з дочкою Леніє. У концерті беруть участь Наркет Рамазанов: саксофон, флейта; Наріман Умеров — акордеон, Рустем Налбандов і Рустем Барі — ударні і Ленора Османова — танці. Концерт названо «ШЕРЕФЕ», що з татарської перекладається як «будьмо здорові!». Що ж, поспішаймо почути і побачити!