Пустотливі клаптики

Побачивши на стінах залу серію нових робіт молодого митця, завсідники виставок, імовірно, здивуються. Настільки несподіваний віраж скульптора в декоративно-прикладне мистецтво, та ще й таке складне за технікою виконання. Проте майстер сам вільний вибирати, чим йому займатися і яким способом показати глядачеві світ своїх фантазій і творчих пошуків.

Не застряючи в тісному світі однієї лишень скульптури, автор пробує себе в різних напрямках і жанрах. Ще наприкінці 90-х Іван Семесюк вдало дебютував у графіці та малярстві, а зараз у черговий раз здивував серією декоративних робіт, у яких поєднав, здавалося б, непоєднувані техніки — живопис, графіку, вишивку, стьобання і печворк (клаптеве шиття).

Незаслужено забуте на довгі роки мистецтво клаптевого шиття нині в Україні переживає свій ренесанс, творчість Івана Семесюка — яскраве підтвердження цього. Художник викроює з клаптиків якийсь простір, обживає його, зводячи неповторний світ казок і населяючи його дивовижними та забавними персонажами («Зайцептахи», «Крокодил на ім’я «Гудзик», «Сова — розумна голова», «Ой, кіт, коточок, не ходи в місточок»). Будучи хорошим колористом, Семесюк створює своєрідну конструкцію-пастку куди заманює глядацьку душу й наповнює її теплом і легкістю. Його роботи — відверто смішні й сумні, мрійливі й закохані (два закоханих котики «Васько та Маруся»), з куражем і церемонною іронією («Гуртуймося»). Як у скульптурі, так і в декоративних роботах Іван залишається вірним своїй творчій манері. Його панно зберігає казково-декоративний і трохи гротескний стиль, злегка розбавлений лірикою. Вони вражають несподіваними поєднаннями кольору та форми. Наповнені символікою образи викликають почуття єдності та гармонії, і начебто запрошують глядача стати співучасником захоплюючого творчого процесу, на заклик якого лукаво злетілися фантоми фантастичних створінь.