Реальність та метафізика

Живописець, графік, кераміст, організатор художнього життя Львова та стратег його монументального оздоблення, Зеновій Флінта — відома постать в українському мистецтві другої половини ХХ ст.

Мета виставкового проєкту «Реальність та метафізика», що його представлять 28 серпня у Національному музеї у Львові, — заохотити глядача по-новому прочитати сюжетні твори Зеновія Флінти 1960-1980-х років, які звикло асоціюють з офіційним мистецтвом.

В основі експозиції — великоформатні сюжетні полотна зі збірки Національного музею та багато раніше не експонованих графічних творів із родинної колекції, що розкривають «творчу кухню» художника. У новому компонуванні графічних ескізів як самодостатніх творів зникає штамп «підрядного жанру», натомість стає видимою філософія «творчої радості», її складові — захоплення красою натури, пленерна медитація та «гра у метафори».

«ГУРЗУФ». ФЛОМАСТЕР, МІШАНА ТЕХНІКА

«Експозиція буде збудована за принципом натурних мотивів, коли у чисельних ракурсах одного мотиву розкривається інтимна метафізика художнього мислення», — говорить мистецтвознавець Богдан МИСЮГА. І додає, що Зеновій Флінта — майстер асоціативного образу, прихильник кінематографу Федеріко Фелліні, і його композиції — це також своєрідний портрет львівських інтелектуалів 1970-х, що проєктували на мистецтво свій унікальний світ декадентського відчуження.   

Народився художник 1 вересня 1935 року в селі Токи, що на Тернопільщині. Мистецького фаху вчився у Львові — в Училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша (відділ декоративного розпису) та в Інституті прикладного і декоративного мистецтва (відділ художньої кераміки).

«СЛІДИ ЧАСУ». 1965 РІК

Ще в училищі познайомився з відомим модерністом та видатним педагогом Карлом Звіринським й упродовж 1959-1966 років відвідував його «підпільну академію», де опанував західні теорії художньої форми.

На формування Флінти як художника багато в чому вплинули також Роман Сельський та Ярослава Музика.

ФЛІНТА. УЖГОРОД. 60-ТІ РОКИ

У другій половині 1960-х Флінта створив авторську герметичну мову пластичних асоціацій, оперту на екзистенційну філософію та форми природи. У 1969-1970-х роках повернувся до жанрової тематики та фігуративу, проте його художня форма тяжіє до модерної стилізації.

Виставка створюється у рамках дослідницької програми «UU#Lviv» — архів львівського неофіційного мистецтва другої половини ХХ століття» за сприяння Українського культурного фонду.

НАТЮРМОРТ З ЕТЮДНИКОМ 1976 Р

Куратор «UU#Lviv» кандидат мистецтвознавства Богдан Мисюга, який зазначає, що програма присвячена альтернативним художникам Львова, які творили у 1950-1980-х роках, і має розповісти про16-х майстрів — Євгена Лисика, Романа Сельського, Маргіту Сельську, Богдана Сороку, Зеновія Флінту, Богдана Сойку, Олександру Цегельську, Романа Петрука, Олега Мінька, Карла Звіринського, Олександра Аксініна, Енгеліну Буряковську, Ігоря Боднара, Генрієтту Левицьку, Петра Марковича та Леопольда Левицького.

ПОДІЛЛЯ. ЖНИВА, 1977 р

Щодо показу «Зеновій Флінта: Реальність та метафізика» у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20), то його встигнуть оглянути всі охочі — виставка триватиме до 28 жовтня.

АВТОКЛАВ 1960-ТІ РОКИ