«Салат»... із живопису та архітектури

Бути тільки добрим художником або талановитим архітектором — для учасників виставки «Архітектурна сюїта» — мало. Своє покликання вони бачать і в тому, і в іншому: маючи архітекторську освіту, весь вільний час присвячують малюванню, фотографії чи скульптурі. А результати свого хобі представляють на щорічній виставці «Архітектурна сюїта», яка відбулася в столиці в стінах Національного заповідника «Софія Київська».

Цього разу про себе заявили понад 30 київських архітекторів, які представили найрізноманітніші роботи: живопис аквареллю, олією, пастеллю, портрети та пейзажі, фотографії архітектурних об’єктів, спостереження з зарубіжних подорожей, гобелени, керамічні роботи тощо.

— Архітектори — люди досить зайняті, і вибратися на етюди, тобто взяти фарби і мольберт, піти у центр міста чи виїхати десь на природу, щоб помалювати, вдається рідко. Найчастіше вільні для творчості моменти трапляються під час поїздок, відряджень за кордон, — розповів архітектор та художник, лауреат премії Г. Нарбута Сергій Бєляєв. — Тому більшість робіт були написані учасниками виставки у 1960—1980 рр. під час навчання у вищих навчальних закладах. Тоді часу для малювання було вдосталь, а нині ці картини повертають нас думками у минуле і є своєрідною ретроспективою тогочасного життя.

А зображували архітектори все, чого душа бажала: центральні площі, міст, море, скелі, річкові рівнини, мальовничі озера. Географія створених картин теж багата і розмаїта — від Криму до Венеції, Зальцбурга та Акрополя: хто де бував, що бачив, фіксував на картинах та фотографіях, аби не забути. Не оминули художники і столичної святині — Києво-Печерської лаври, а також описаної Олександром Довженком річки Десни. За словами одного з учасників виставки, художника-архітектора Віктора Кірноса, «Архітектурна сюїта» — це якісний салат якісних продуктів, а його завдання — прокласти місток між молодими учасниками виставки та професіоналами, яким іноді не вистачає творчого спілкування.

— Виставка повинна стати традиційною, адже вона стимулює архітекторів працювати творчо не тільки сидячи біля екранів комп’ютерів (більшість архітекторських проектів створюються за допомогою комп’ютерних програм), а й власними руками, — продовжив Віктор Кірнос. — Саме комп’ютерна техніка витісняє уміння архітектора працювати руками і пензлем, особливо прикро, що про цю складову архітекторської професії забуває молодь. Відволікаючись від комп’ютера, людина передає стан природи, усього живого, що її оточує, і пропускає це через власний світогляд. А живопис допомагає стати на путь істини, адже це не просто відображення побаченого, а донесення стану своєї душі й часу, в якому ти твориш і живеш. Треба поєднувати уміння бути гарним архітектором і справжнім живописцем.

Чи то слова пана Кірноса були почуті митцями, чи то спрацювала їхня інтуїція, але відвідувачі та мистецтвознавці оцінили всі виставкові роботи схвальними відгуками, мовляв, картини архітекторів нічим не відрізняються від робіт професійних художників. Мабуть, у цьому і геніальність творчих людей, які уміють бути успішними та талановитими у всякій справі, за яку беруться.

Проте усі учасники виставки погоджуються з тим, що захоплення живописом — це не просто хобі чи відхилення від основного виду занять, а спосіб життя та мислення. Як зауважив живописець-мандрівник Юрій Худяков, виставка охоплює різних за віком, творчою манерою та світоглядом, але спільних за фахом людей. На його думку, «Архітектурна сюїта» розкриває нові грані таланту та уподобань київських зодчих, які нині формують майбутній образ нашого міста, створюють неповторний колорит столиці, поєднуючи історичне обличчя Києва із найсучаснішими напрямами містобудування.

Оскільки «Архітектурна сюїта» проводиться лише вдруге, організатори працюють над її удосконаленням: хочуть зробити її масштабнішою (охопити творчість не лише київських архітекторів, а й з інших міст України), яскравішою та багатою на експерименти, принаймні, творчі. Для цього вони збираються залучати до участі більше молодих людей, які бачать майбутнє по-іншому та по-новому у порівнянні з досвідченими архітекторами.

Проте молоді учасники цьогорічної «Архітектурної сюїти» зауважують, що їхні старші колеги охоплюють так багато ланок творчості і працюють у різноманітних жанрах живопису, що молоді складно знайти щось нове та оригінальне. Але на те вони й «молодь», щоб вносити у мистецтво нові ідеї та теми, поєднуючи старі та нові технології. Щоб вирішити цю творчу кризу, Віктор Кірнос пропонує молодим архітекторам поєднати комп’ютерну техніку та живопис, створюючи електронні інсталяції як новий жанр динамічного мистецтва. Можливо, наступного року учасники «Архітектурної сюїти» покажуть себе саме в цьому виді творчості. Почекаємо...