Сатира — про безумство

На естрадному олімпі в розмовному жанрі залишилися два титани-суперники, два Михайли: Жванецький і Задорнов.

Якщо Жванецький — це поезія сатири, суто особиста, що проникає всередину, то Задорнов — майстер сатиричної публіцистики, спрямованої зовні. Михайло Миколайович ущипливий, спостережливий, часом навіть жорстокий у демонстрації нам же власних недоліків.

Що особисто мене останнім часом почало вражати у виступах, це — езотеричні алюзії. Наприклад, він говорив, що позитивна «вібрація», яку народжує один рядок Пушкіна, може погасити негативну вібрацію, «створену» армійським полком. Попри часті обвинувачення Задорнова в потуранні масовим смакам, він один із небагатьох на естраді почав зачіпати глибоко філософські світові тенденції, пов'язані з синтезом західного прагматизму та східного ірраціоналізму. І навіть десь став схилятися до моралізаторства, заявивши одного разу на концерті: «Я вам тут уже майже проповіді читаю».

Яка тенденція в його творчості зараз переважає, ви можете дізнатися на концерті, що відбудеться 3 лютого о 19:00 в Палаці «Україна» під гостроцікавою назвою «Цей шалений, шалений, шалений світ!»