«Швидка допомога» у книжковому варіанті
Володимир, 35 років, викладач історії в технікумі:
— Ринок запропонованих видань зараз просто величезний, є стільки чудових перекладних книг, про які раніше тільки чув, що очі розбігаються. Доводиться жорстко вибирати, тим більше що всі новинки привозять з Москви, і коштують вони недешево. Українська історична думка представлена гірше, але в «Науковій думці» дещо підібрати можна. Тепер, коли багато що перечитую «в комп'ютері», на полицю збираю тільки найсолідніші томи, які потрібні будуть завжди.
Софія, 27 років, кінознавець:
— Перебиваюся в основному журналами і довідниками. Добре, що друзі привозять каталоги різних фестивалів, але ми всі кінознавці змушені тепер спеціалізуватися на західному кіно. З теоретичними розробками зовсім погано: жодної книги за останні три роки. «Театралам» простіше, у них «живий процес» існує, а ми поступово втрачаємо не тільки кваліфікацію, а й професію.
Юлія Василівна, 47 років, медсестра:
— У мене досі стоїть «Довідник медсестри» 1956 року видання, і щороку щось я звідти використовую. Дивлячись на такі західні серіали, як «Швидка допомога», я бачу, що і там у медсестер не багато що змінилося. У лікарів — так, варто позаздрити. В Америці нові книги швидко випускають, спираючись на новітні методики. А от у нас — я не пригадаю, щоб в Україні випускали книги, наприклад, з урології чи дитячого травматизму. Раніше у кожного медпрацівника була чудова книга Миколи Амосова «Серце віддаю людям», майже медичний роман. А тепер все більше на розкладках книг з нетрадиційної медицини чи гомеопатії. А от про «вищий пілотаж» офіційної медицини — читати просто немає чого...
Максим, 30 років, менеджер телефонної компанії:
— Тільки б вільний час був! За моєю спеціальністю літератури — океан, тільки встигай обробляти. Звісно, українською мовою їх мало, але я непогано знаю англійську, деякі книги навіть хочеться почитати в оригіналі. Знайомі привозять, міняємося: так простіше, всі прочитають, а витрат менше. Тим більше що ці книги швидко застарівають, як і комп'ютерні посібники. Мені здається, приходить час спеціальної літератури дуже короткого терміну користування.
Ніна Іванівна, 52 роки, викладач композиції в художній школі:
— За своєю спеціальністю я вже зiбрала необхідну бібліотечку, але все це — десятирічної давності, а з сучасних розробок навіть хороші періодичні журнали недоступні, не кажучи вже про книги. Кулінарії, шиття й інших «жіночих радощів» повно, а ось те, що треба для роботи — на жаль, можна тільки випадково щось перехопити у друзів на короткий термін. Пробувала їх замовляти на базарі «Петрівка», але це дуже дорого, так що поки ксероксом перезнімаю окремі сторінки, в папки збираю, — виходить майже самвидав.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Нагадуємо вам, дорогі читачі, що ми чекаємо на ваші листи з роздумами з приводу нинішніх видань сучасної та класичної літератури. Наскільки вони враховують попит людей з різними смаками і інтересами? Що ви думаєте про нинішню вітчизняну літературу? Яких письменників, наших сучасників, читаєте, знаєте? Чи задовольняє вас якість і кількість літератури, що видається українською мовою? Наш телефон: 414-91-26.
