Сходження Будди у бібліотеці
Як у КПІ оселився «Дух Японії»![](/sites/default/files/main/articles/07022018/12sad5.jpg)
Тепер втомлені наукою студенти можуть сісти на одну з лавиць, вкритих червоною тканиною, і відпочити, слухаючи дзюркотіння води та милуючись камінням, яке символізує не багато, не мало — самого Будду. Сад каменів «Дух Японії», днями відкритий у бібліотеці Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», створила японська компанія ландшафтного дизайну Kosugi Zohen Co. спеціально до Року Японії в Україні, що, нагадаємо, проходив у 2017-му. Все це — на прохання Посольства Японії в Україні.
Аналогічний сад торік розбили у «Мистецькому Арсеналі» під час виставки «Уявний путівник. Японія». «Сакі Косугі, президент компанії-творця саду, разом зі своїм архітектором вчив нас у «Мистецькому Арсеналі» і доручив реконструювати цей сад у бібліотеці, — розповідає ландшафтний дизайнер Юлія Рашковська. — У цьому саду використовується принцип інь і ян, це живий і мертвий простори. Розташування каміння — це Будда в різних станах, який спостерігає за живими і мертвими. Перегородка ділить сад навпіл, ці зони — ніби життя та смерть. Також тут є цукубаї (невеликий традиційний японський басейн. — Авт.) — це вода, життя, догляд. Ще створено чотири острівці — ніби хмари, космос».
У бібліотеці КПІ сад розміщується на території Українсько-Японського центру, який вже 15 років проводить безліч заходів, щоб знайомити ці країни з культурою одна одної, будувати їх зв’язки у науці, освіті, мистецтві.
Як ідеться в описі саду «Дух Японії», його буддистською концепцією можна назвати сцену сходження будди Аміда з Сейші та Каннон — двома бодгісаттвами, тобто просвітленими істотами, які прагнуть досягнути стану будди. Така сцена називається «райґо», або вітальне сходження будди Аміда, і, зазначають творці саду, є найбільшим японським внеском у буддистський художній доробок, пов’язаний з концептом раю — Чистої Землі. Ця сцена має красивий підтекст: люди вірили, що будда Аміда сходить до своїх найвідданіших шанувальників у момент смерті, щоб провести їх до Чистої Землі.
Загальних естетичних засад японських садів, створених під впливом дзен-буддизму, фахівці з Kosugi Zohen Co. (а родина Косугі займається цією справою з 1673 року) виокремлюють три: абстрактність, простота та асиметрія. Щодо першого, то гравій і специфічно розміщене у ньому каміння можуть символізувати як буддистських божеств, так і острови чи океан. Стосовно простоти — щоб облишити матеріальність світу та зобразити тишу, використовується лише кілька видів матеріалу в мінімально можливій кількості. А асиметричне розміщення каміння на обмеженій площі, виявляється, є певним чином медитативною практикою.
«Основа японського саду — це каміння. Також там обов’язково мають бути вода, водоспади... Вода має спускатися згори вниз, а каміння повинно лежати під кутом, нахилене до нас, — наче бог, обернений до людей. Ще використовуються трава, хвойні та листяні рослини: сосна, клени. Як і в Україні, в Японії чотири пори року, і рослини різних кольорів символізують їх, — додає Юлія Рашковська. — А особисто мене японський сад цікавить своєю філософією. Не так важко зробити цей сад фізично, складніше — вникнути у його філософію, вивчити її».