Смертельна любов

Перші негативні відгуки з приводу «Смерті критика» почали лунати з боку різних засобів масової інформації. Так, відома німецька газета «Frankfurter Allgemeine Zeitung» відмовилася друкувати на своїх сторінках фрагменти роману. Літературний редактор видання Губерт Шпігель назвав твір «образливим, свідоцтвом ненависті». Такої самої думки притримується й Анетт Вогт, яка працює в Макс-Плактському інституті Берліну: «Німцям слід бути більш обережними. Ми не повинні забувати про своє минуле. Це стосується й Мартіна Вальзера, оскільки він несе відповідальність перед суспільством». Більшість оглядачів, у свою чергу, вважають, що письменник, користуючись своїм авторитетом, просто хоче довідатися, «наскільки далеко він зможе зайти з темами, які стосуються минулого Німеччини».

Сам автор повністю відкидає подібні обвинувачення. 75-річний Мартін Вальзер наполягає, на тому, що в його новому романі взагалі немає ніякого головного героя-єврея. А всі припущення щодо антисемітизму, письменник вважає вигадкою газет. Тим паче, у інтерв’ю «ВВС», він розвинув тему присутності почуттів любові та ненависті в літературі: «Ненависть ніколи не може бути мотивацією для письменника. Любов — ось істинна сила. І я можу писати, спираючись лише на це почуття. А роман, створений мною, є нічим іншим, як нещасливою любовною історією, яка розповідає про стосунки автора та його критика». Крім цього, автор заявив, що читачам подобається його творчість, про що свідчать численні листи, адресовані йому. В цьому з Вальзером важко не погодитися — його ім’я стоїть поруч iз такими літературними грандами Німеччини, як Гюнтер Грасс та Генріх Бьолль (обидва лавреати Нобелівки).