Сни на... вокзалі

Цього року популярна театральна забава — жартівлива вистава для своїх (капусник відзначив своє 100-річчя, якщо вести відлік із легендарного капусника, що вперше зіграли МХТівці). Нагадаємо, капусники організовувалися зазвичай під час Великого посту, а 1910 року актори Московського художнього театру вперше продемонстрували свою «самодіяльність» для публіки, виручені кошти від продажу квитків передали акторам, які цього потребували. До революції і в радянські часи в Києві такі вистави теж були популярними і їх, як правило, проводили на Старий Новий рік, але поступово капусники канули в Лєту, а відродилася традиція вже 2004 року в Театрі ім. Лесі Українки, її приурочують до Міжнародного дня театру.

Цього разу Сергій Озіряний та Євген Лунченко (батьки-засновники, автори ідей, постановники та актори капусника) вигадали фантастично-містичну історію про двох столичних акторів, які підхалтурювали в місцевому клубі міста N., і через непередбачені обставини надовго застрягли на маленькій станції... «Вокзал на двох» перетворився на пастку і місце сновидінь героїв (метра сцени зіграв Сергій Озіряний, а його молодого колегу — Віталій Овчаров). Тут були й видіння: з життя в масовці (суперстар масовки Віктор Семиразуменко), і декламація «високої поезії» із танцями та піснями, і тележахи — герої популярних шоу («Жди меня», «Україна має талант» і «Шустер-live») і навіть майстер-клас самого Микити Михалкова...

Молодь театру попустувала. Яскравих барв до вокзального шоу додали досвідчені актори: Наталія Доля, Ольга Когут, а також Євген Лунченко. До сліз розвеселили публіку теледебати в Савіка Шустера (Євген Авдєєнко) на тему «Культура й безкультурність», коли класики Достоєвський (Володимир Ращук), Гоголь (Віктор Кузнєцов), Чехов (Андрій Кронглевський) і Пушкін (Володимир Осадчий) сперечалися з креативниками: цирульником-модником Сергієм Звєрєвим (Олексій Поліщук) і письменником-скандалістом Лесем Подерев’янським (Михайло Аугуст). До речі, на шоу Антон Павлович довів, що він таки справді «знаменитий український та міжнародний поет», натхненно прочитавши зі «свого»: «Як помру, то поховайте», і винного в нинішньому падінні моральності знайшли — це «сука-син Олександр Сергійович винен»... Утім, художній керівник Російської драми нагадав усім, хто зібрався, що «жодної відповідальності за побачене адміністрація не несе»...