Сокуров відмовився від Гран-прі «Кінотавра»
«Блокпост», за свідченням очевидців, з першого дня й цілком справедливо ходив у фестивальних лідерах. Це, мабуть, найкраща поки що картина режисера Олександра Рогожкіна, творця рекордсменів відеопрокату: «Особливостей національного полювання» та «... риболовлі». Більше того, «Блокпост» я б назвала найкращою на сьогодні стрічкою про Чечню, і ширше — про війну в так званих гарячих точках. Режисеру вдалося у фільмі без напруження, без штучних узагальнень переступити з реалізму в умовність, притчу, саме ту, яка не вийшла у Сергія Бодрова в «Кавказькому бранці».
Гільдія преси присудила «Блокпосту» свій приз, фільм удостоївся також спеціальної згадки ФІПРЕССІ й отримав «Золоту троянду» «Кінотавра».
Що стосується найкращої чоловічої ролі, то ще напередодні фестивалю з великою мірою ймовірності можна було стверджувати, що цього призу удостоїться Михайло Ульянов. Його Дід у наскрізь соціальному фільмі Сергія Говорухіна «Ворошиловський стрілець» переводить це кіно в явище мистецтва. Ульянов грає майстерно й по-акторському з розрахунком. Цей приз він розділив iз Володимиром Ільїним, з яким все досить кумедно: він — чудовий, багатогранний актор, якому до снаги зіграти якщо не все, то дуже багато. І треба ж, щоб Ільїн уже двічі (вперше на «Ніці») отримував приз за роль у досить посередній комедії Алли Сурикової «Хочу у в'язницю!», де актор грає геніального винахідника, такого собі сучасного Лівшу, який не через свою провину переступив закон і добровільно вирішив понести покарання. Щоправда, в голландській в'язниці.
Журі заснувало також спеціальний приз за акторський ансамбль, яким нагородило фільм Дениса Євстигнєєва «Мама». Приз за найкращу жіночу роль отримала Олена Руфанова, яка зіграла Єву Браун у «Молоху». Дія фільму відбувається протягом одного дня 1942 року на дачі Гітлера в Альпах. Це типове сокурівське кіно, яке, як відомо, не для всіх. Зате на фестивалях подібні фільми вітають. Цікаво, що, відправляючи «Молох» у Сочі, режисер особливо не розраховував бути приголубленим, наголосивши в одному з інтерв'ю, що його фільм стоїть поза кінематографічним процесом, і тому він позбавлений будь-яких призових амбіцій.
І ось на закритті фестивалю оголошують володаря Гран-прі: Олександр Сокуров. На сцену підіймається, намагаючись приховати розгубленість, продюсер «Молоха» Віктор Сергєєв і повідомляє, що режисер по телефону доручив йому від призу відмовитися: мовляв, журі, присуджуючи його, керувалося не художніми, а політичними критеріями. Далі — німа сцена. Так видно було з телетрансляції закриття.
Наступного ранку я зателефонувала в Сочі, але, на жаль, ніяких подробиць у прес-службі «Кінотавра» дізнатися не вдалося. Сергєєв приголомшений і прокоментувати вчинок Сокурова не береться. Проте цей режисер завжди відрізнявся важким характером і повним набором дивацтв справжнього генія.
Ризикну висловити одне припущення. В уже згаданому мною інтерв'ю в словах Олександра Сокурова звучить неприхована образа на рідну вітчизну, де не надто цікавляться тим, що він робить. От і з «Молохом»: від закордонних телекомпаній надійшли заявки на телеверсію картини. Сокуров має намір робити дві серії по 65 хвилин, ввівши нові сюжетні лінії та епізоди, а російське телебачення мовчить, пожалівся режисер. Взяв та й образився. Причому настільки, що оконфузив «Кінотавр».
