Справжня реальність літератури

Рівно століття тому, 31 грудня 1899 року (13 сiчня за новим стилем), народився Себастьян Найт — англійський письменник російського походження. Написавши за своє життя кілька книг (серед яких — романи «Успіх», «Неясний асфодель», збірник оповідань «Забавна гора»), він помер у віці 36 років. Книг його, одначе, ніхто не читав і прочитати не зможе, бо вони, як і сам письменник, — лише плід уяви Володимира Набокова.

Герман Гессе якось запропонував створити серію вигаданих біографій, які описували б життя людей, якi ніколи не існували в реальних історичних умовах. Станіслав Лем писав рецензії на неіснуючі праці. Борхес створював «коментарі та примітки до уявних книг». У своєму романі «Справжнє життя Себастьяна Найта» Набоков користується всіма вищеназваними прийомами — у цілковитій відповідності до своїх уявлень про літературу як «божественну гру» (що стосується гри, то книгу й побудовано як модель шахової партії). Відтворюючи крок за кроком біографію Найта, препаруючи його книги, Набоков, насправді пише про природу власної творчості. І ця «внутрішня» біографія, можливо, більш достовірна, ніж справжня, вірогідність багатьох фактів з якої ще тільки мають довести історики літератури.

Роман «Справжнє життя Себастьяна Найта», вперше опублікований російською мовою лише кілька років тому, вийшов цього року у неперевершеному перекладі Сергія Ільїна у п'ятитомному збірнику творів американського періоду, підготовленому до ювілею В. Набокова санкт-петербурзьким видавництвом «Симпозіум».