Страшні історії «Короля і Блазня»

Фольклор — основний предмет вишуканості. Лісовики та водяні — герої їхніх пісень. Не тільки вони, звичайно. Але якщо вже і кохання, то, м’яко кажучи, нестандартне — «предмет» жадання стає куди милiшим і схильним до конструктивного діалогу, будучи, наприклад, з температурою тіла 15 градусів і не подаючи ознак життя. Хлопці перекладають на музику різні перекази і оповіді — виходить смішно й оригінально. І абсолютно не страшно, хіба що підіймає рівень адреналіну в крові. Страшно тільки адміністраторам концертних залів, де виступають «Королі…»: незважаючи на те, що хлопці всіляко закликають своїх фанатів утримуватися від найвищого прояву свого захоплення шляхом псування казенного майна, останні часто ігнорують напучення «ідолів». Асоціально, але, однак, зрозуміло — утриматися від всепоглинаючої драйвової хвилі неможливо. «Ми нічого не сповідуємо, ми просто розповідаємо історії», — кажуть вони про свою творчість. «Класову» ж приналежність своїх потенційних шанувальників оцінюють цілком демократично: не тільки «ярі» панки, а навіть «діти маленькі з мамами й татами». На батьківщині, в Росії, — на гребені популярності: без проблем збирають п’ятнадцятитисячний натовп у залі, який може вмістити на п’ять тисяч менше. Думається, в Україні відбудеться згодом щось схоже. Після туру, який «стартує» сьогодні в столичному ДК КПІ.