Синя мрія Полісся
Фестиваль льону як свято відроджених українських аграрних традицій
Минулими вихідними в поліському селі з поетичною назвою Стремигород, що в Коростенському районі Житомирської області, відбувся Всеукраїнський фестиваль льону.
Місце для свята було обрано невипадково. Саме на землях цієї селищної ради працює агрокомпанія «Зоря», яка однією з перших на Житомирщині відродила вирощування та переробку традиційної для Полісся культури, за два роки досягши 49 відсотків рентабельності вирощування. Це тепер синій льон на полях — дивина. А колись він разом із картоплею та хмелем був основною культурою краю. Мабуть, у це тепер важко повірити, але двадцять років тому Житомирська область давала п’ять відсотків світового виробництва волокна із льону. Сьогодні Житомирського льонокомбінату, на якому працювало понад сім тисяч робітників, не існує, верстати порізано на металобрухт. Така ж само ситуація в інших областях.
«Наша мета — привернути увагу до відродження вирощування льону, а в подальшому — й виробництва товарів з нього в Україні, — зазначила організатор і засновник фестивалю Ірина Костюшко.
Вона переконана, що льон справді може стати і стратегічним продуктом, і стратегічною галуззю сільського господарства, а головне — його вирощування допоможе відродити село.
Про підтримку державою цієї ініціативи говорив сам за себе факт приїзду на фестиваль віце-прем’єр-міністра України Геннадія Зубка та міністра аграрної політики і продовольства Тараса Кутового.
І поки просто неба біля сільського клубу на спеціально побудованій сучасній сцені гостей і селян розважали артисти Житомирського обласного музично-драматичного театру імені І. Кочерги, самодіяльні фольклорні колективи, козаки на конях, запрошені науковці-аграрії та високопосадовці обговорювали секрети успішного вирощування льону, можливість його експорту, збільшення доходів галузі на науково-практичній конференції, яка відбувалася в павільйоні біля сільської ради, де за крісла та стільці слугували вкриті рядном тюки готового до переробки льону.
А потім кожний охочий міг взяти участь у майстер-класах з прядіння лляного полотна, вичавлювання олії з лляного насіння, покуштувати кулінарні шедеври з обов’язковим використанням лляної олії, які приготували і привезли на фестиваль господині з різних сіл району.
У сільському клубі відкрили виставку вишитих домотканих рушників і сорочок. Та й більшість мешканців села і гостей були вдягнуті, відповідно до дрес-коду, в лляний одяг.
Демонстрували на фестивалі й колекцію одягу з льону відомої дизайнери Оксани Полонець. Прикро, що всі ці сукні пошито з імпортних тканин, завезених до України з Білорусі та країн Балтії. У нас, на жаль, виробництво лляних тканин ще не відроджене. Спостерігали за всіма дійствами на сцені бабусі в хустках, які колись примножували славу Полісся, працюючи на полях, засіяних льоном, і молодь, для яких відроджене виробництво стало першим робочим місцем.
