Телебачення, як і коні, не винне...

Демократія як феномен ґрунтується не на системі заборон, а на можливостях вибору. Класична ж культура — це певна система табу. Таємне голосування — у випадкові телерозваг — дозволяє виявити певні людські сутності, що вони досі залишилися, сказати б, «неокультуреними». Таємне голосування, себто рейтинґи телепрограм, виявляють таким чином не лише (і, мабуть, не стільки) свідомі, скільки підсвідомі прагнення публіки, прагнення її природної людської натури. Тієї, що вона — «із затемненого боку».

Отже, сумнівні, з огляду на вистраждану (тисячоліттями!) релігійною культурою мораль, «реальні шоу» або, радше, напівреальні, чи взагалі такі, що симулюють «реальний» (в нашому випадку — традиційно «прихований») вир життя, мають на телебаченні неабиякий рейтинґ.

Я б це схарактеризував безоцінково так: «Здрастуй, демократіє!»

Однак, прогнозуючи те, куди це може завести, вже завтра, можливо, доведеться сказати: «Прощавай, демократіє!»

А телебачення, як і коні, не винне...