Тортом в обличчя
Кажуть, 6 червня було у нас професійне свято – День журналістики. Дивно, я й не помітив. Дата була, свято якось не вдалося.
Більш активні колеги, правда, з’їздили під ворота Межигір’я, засмутивши прес-секретаря Президента, котрий (Президент) укотре не помітив людців, що там десь стояли на узбіччі, але спромігся через посередництво тої-таки секретарки образити присутніх цілковито недоречним презентом. А втім, можливо, оті кричуще банальні троянди і торт (яким поласували роботяги, що працюють на великого пана у Межигір’ї) дійсно, як стверджує Дарка Чепак, є її власною ініціативою. Правда, щодо торта – по-радянськи вбогої кремово-бісквітної плити з вульгарними декоративними квіточками по боках – є певний сумнів, адже, як говориться в повідомленні УНІАН: "Кондитерський виріб було виготовлено держпідприємством ДУС з обслуговування офіційних заходів "Гарант-сервіс" на замовлення Президента України Віктора Януковича спеціально до цього свята».
Ну, якщо вже Сам замовив…
Те, що в наших можновладців немає смаку – факт, котрий давно нікого не турбує. Ну що ж поробиш, не навчили ані у школах, ані в університетах, де вони свої докторські та професорські дисертації винятково чесно захистили. А ось були б наші господарі-всього-в-Україні бодай трохи ширші у своєму кругозорі, то затямили б не тільки те, що кожний подарунок – це знак, а ще й те, що будь-які знаки, надто публічні – явище багатошарове. У випадку з тортом на першому плані – начебто, щире бажання поздоровити ЗМІ з їхнім професійним святом. Ще б пак, сама ДУСЯ на замовлення Президента спекла. А ось трохи глибше – відверта і жорстка зневага. Нате вам. Жеріть, займіть роти. Не лізьте зі своїми питаннями.
Тож, із отою кондитерією маємо дуже чіткий жест. Котрий, між іншим, у трохи інакших формах повторюють щодня десятки політиків, чиновників, їхніх секретарів, референтів, охоронців та інших поплічників: відверто, в очі брешучи, затуляючи об’єктив рукою, викидаючи мікрофони у смітник, розбиваючи камери, заламуючи руки журналістам, кидаючи журналістів на землю, б’ючи журналістів, вбиваючи журналістів. Ось тобі тортик, на, утрися!
Хтось таке терпить, а хтось обурюється. Поки що наше обурення чути. Ще є канали й газети, де його можна озвучити. Сподіваюся, до 2015 року їх не поменшає.
А ще наші межигірсько-печерські кондитери чомусь весь час забувають фразу одного з попередніх керманичів, сказану прилюдно нинішньому Президенту: «Це ж вже було!»
Точно, було. Чим закінчилося, і Кучма, і Янукович добре знають.
До речі: ми теж добре знаємося на кондитерській справі. Наш тортик важчий буде.
