Трахтемирівський Скіф

Хтось може говорити про цього чоловіка, що він відлюдник, комусь захочеться вживати модне нині слівце «дауншифтер», а люди з навколишніх сіл називають його Скіфом. Це я про Олега Петрика, який ось уже понад 20 років мешкає на Канівщині в колишній козацькій столиці — Трахтемирові. Одного разу киянин, актор Олег Петрик приїхав до Трахтемирова на зйомки фільму про затоплення сіл, та й лишився тут назавжди. Придбав хату в діда Прокопа. Причому хата ця була збудована в 1886 році, і вже істотно вросла в землю, тож довелося викопувати.

Нині має трьох собак. Два хорти — Лад та Скіф, і боксерка Динарія постійно вимагають уваги. Із хортами доводиться щодня гуляти й долати дистанцію щонайменше 18 кілометрів. Динарія в цей час охороняє господу. У минулому році господар возив її до Києва на операцію — вирізали ракову пухлину й запевнили, що собака проживе не більше трьох місяців. Проте Динарія й досі жваво бігає подвір’ям.

— Це ж Трахтемирів, тут нічого поганого не може статися ні з людиною, ні з твариною, — переконаний Олег ПЕТРИК. Каже, що почувається тут справді щасливою людиною. Єдине, за чим сумує, — це кіно. Мовляв, зараз уже немає справжніх фільмів, є тільки кінопродукція. Час від часу ходить до друзів у сусіднє село (бо в його хаті немає електрики), щоб подивитися якийсь фільм. Нещадно критикує більшість побачених картин... Раніше постановка була така: що я хочу сказати, через що, а вже потім як, а зараз оте «як» у першу чергу. І головне — люди старе кіно не можуть дивитися, бо це втомлює мозок, що атрофований повністю завдяки комп’ютеру. Я ось перестав крутити залізну палицю, і вже почуваюся слабкішим. А це ж мозок — його потрібно постійно напружувати, постійно розвивати. А зараз як? Набрав на клавіатурі комбінацію, отримав відповідь, і відразу ж її забув. І ніхто нічого не співставляє, не робить висновки. Зізнається, що в нього в шухляді лежить сценарій фантастичного фільму про трьох лицарів (чорний, білий і рудий). Фільм за цим сценарієм хотів знімати Тарковський, але помер, і немає кому знімати. І Олег Георгійович і показує на песиків, які по-дружньому чубляться на подвір’ї. Ми сміємося, бо три собаки якраз таких кольорів, як і лицарі зі сценарію їхнього господаря.

За всіма благами цивілізації Олег Петрик не сумує. Електрики в нього немає, є мобільний, але він нікому не телефонує, до нього самі дзвонять — домовитися про зустріч, бо до Скіфа багато народу приїздить. Вмикає телефон на годину ввечері. Домовляється про зустріч, потім приймає усіх, хто приходить вперше, а далі — залежно від того, хто і як себе показав. Буває, що на вихідні дні по 10—12 автомобілів стоїть. Приїздять до нього з усіх-усюд. Адже хата чоловіка нагадує справжнісінький музей. Є тут багато зброї, шматочок голосника від древньої церкви, склеєний докупи трипільський глек, химерна лампа часів черняхівської культури, ніж давньоруського воїна, лопата часів Ярослава Мудрого... Багато речей господар знаходив у Трахтемирові. Але є й зроблені руками відомого київського майстра Юліана Тихонова.

— Це врятовано Юліаном — на Кіностудії ім. Довженка спалювали реквізит як сміття, — показує на дерев’яну скульптуру з польського костьолу (українське бароко, кінець ХVII століття), а це — голівка Мінерви, якій три тисячі років. Знайдено в Києві на Володимирській вулиці, на газоні валялася, — сміючись розповідає О. Петрик. Він із тих людей, що цінують речі, і вважають, якщо річ довго зберігається, то несе в собі енергетику минулих часів, допомагає відновити зв’язок із тими, хто жив раніше. Можливо, саме тому господар спить на... печі давньоруського знахаря. Її було знайдено в урочищі Монастирьок. Піч має незвичну форму — каміння викладене колом, а всередині — отвір. Чимось нагадує жертовник. Олег кладе зверху дерев’яний настил і там спить.

— Коли я купив цю хату, в мене піч згоріла. Тож звернувся до мага, який жив неподалік — у селі Луковиця. Дивовижна людина. У нього був такий чудовий сад, навіть чорні тюльпани росли! Працював на розкопках. Попросив допомогти піч викласти, а він каже: «Піч я будувати не буду, мені нецікаво, а от якщо тобі до снаги по камінцеві перетягнути піч знахаря, щоб вона збереглася, то я візьму всю документацію у вченого, який цю піч розкопав». Насміхався з мене, думав, що я цього не зроблю. А я чотири місяці на байдарці Дніпром возив ці камінці — потужний піщаник, якому 90 мільйонів років! Коли він побачив мою впертість, то взявся допомагати, — розповів Скіф. Так у його оселі з’явився головний і найцінніший експонат. Щоправда, «рідного» каміння вистачило тільки на частину печі, а далі довелося викладати сучаснішою цеглою.

Походження слова «Трахтемирів» різні історики пояснюють по-різному. На думку Скіфа, найкраще тлумачення — це «захищений світ». Є також версія, що Трахтемирів — це місце, де трактували про світ. Був такий Трактукай, спадкоємець Тамерлана, який у XV столітті рятувався від своїх ворогів, і в нього тут була «ставка». Може назва пішла від його імені. Скіф багато читає і дуже переймається, коли про Трахтемирів пишуть щось не так, як воно є насправді.

— Написали, що тут боги скіфам золоті плуги з неба скинули, і вони стали орачами. Після цього всі «чорні археологи» кинулися сюди на розкопки. Потім були заяви, що в підземному монастирі козаки свої скарби залишили, і з цього приводу теж сюди хлопці з лопатами рвонули, а зараз вони вже не копають, мають сучасну апаратуру, — бідкається господар.

Місцини, які неодмінно варто відвідати:

Маківщина (Поклонна гора). Знаходиться в степу, неподалік від хати Олега Петрика.

— Там є дві груші. Між ними — місце старого давньослов’янського капища. Дуже сильне місце. У нас це називається Поклонна гора, тут ми вітаємося із півостровом. Місцеві називають його також Маківщиною, бо, коли в спекотний день хтось ішов без сил, варто було тільки лягти на землю і полежати, як людина вставала і її хитало від сили. Тобто ефект, як від маку.

Висота «222 метри» або «Три ангели». Це місце у всіх містиків, ізотериків та древніх магів вважалося дуже потужним силовим центром. Прихильники ідеї про Духовний кристал землі стверджують, що саме тут знаходиться цей кристал і випромінює своїми гранями енергію.

— До мене приїздить лікуватися один молодий чоловік. Він на мотоциклі ганяв по Тибету. Вліз у якийсь храм, а коли побачив, що під ногами підлога з людських черепів, злякався і втік. Зараз у нього білокрів’я і ще якісь незрозумілі хвороби. Лікарі відмовляються лікувати. А перебування в Трахтемирові, на висоті «222» та на Марковому шпилі, призупинило в нього збільшення кількості лейкоцитів. І тепер він в потрібний час приїздить сюди, — розповів Скіф.

Марків шпиль. Місцина біля висоти «222». За переказами, саме тут Марком був організований один із перших на Русі монастирів.

— У цьому хребті був монастир, у який зараз нікого не пускають. Археологи не можуть потрапити туди. Приїздили «чорні археологи» із Севастополя — дуже оснащена команда, з кораблів познімали техніку. Їх попередили, щоб вони до мене не приходили, але коли вони там ввімкнули свою апаратуру, то зізналися мені, що втратили 300 тисяч доларів (апаратура вся відразу погоріла). Я їм сказав: «Не треба лазити, де не потрібно»!

Олегові пощастило аж двічі побувати в підземеллі. Вперше, коли приїздили монахи, і він їх супроводжував. Потім, як не шукав це місце, жодної ущелини вже не було. А вдруге, сім років тому, приїздили із Шотландії лицарі. Тоді чоловік знову потрапив у підземелля і бачив дві церкви, стіни яких були списані глаголицею. Це означає, що це дуже древні церкви — переконаний єдиний мешканець Трахтемирова.